Розвилка для війни в Україні. Що має вирішитись у найближчі тижні
Розвиток події щодо війни в Україні та навколо неї прискорюється.
Пов'язано це з тим, що Трамп, зважаючи на все, не залишив наміру завершити війну до кінця квітня-початку травня. У березні, шляхом жорсткого тиску, він домігся від української влади згоди на перемир'я. Тепер чекає на те саме від Росії. Він, а також держсекретар Рубіо вже висловлювали невдоволення тим, що Москва тягне з відповіддю, а також окремими заявами Путіна. Рубіо сказав, що Америка чекатиме від Москви відповіді на пропозицію про перемир'я "не місяці, а тижні". І якщо відповідь буде негативною, то можуть посилитися санкції.
Про вторинні санкції проти російської нафти, якщо Кремль не погодиться на припинення вогню, говорив і Трамп. А сьогодні ЗМІ повідомили, що Білий дім має намір запровадити санкції, якщо до кінця місяця не буде досягнуто припинення вогню в Україні.
Про те, що згода РФ є ключовим моментом з погляду відносин США та Росії, заявила вчора представник Держдепартаменту Теммі Брюс на брифінгу.
Вона нагадала слова президента США Дональда Трамп про те, що на порядку денному переговорів з Росією є лише один пункт - припинення вогню.
"Жодної іншої динаміки не буде, поки з цим не розберуться", - сказала Теммі Брюс, додавши, що Вашингтон не хоче, щоб мирне врегулювання розтяглося на півроку або рік.
Сьогодні до Росії прилетів спецпредставник Трампа Уіткофф. Можливо, він зустрінеться із Путіним. Не виключено, що це буде одна з останніх спроб дійти певних домовленостей.
Водночас і у відносинах Вашингтона та Києва далеко не все просто. Пов'язано це з тиском США щодо ресурсної угоди. Трамп уже погрожував Зеленському великими проблемами, якщо той не погодиться її підписати. Причому на підписання американці також чекають найближчими тижнями.
Тобто хід подій щодо війни та переговорів, схоже, рухається до певної розв'язки. Або найближчими тижнями (до кінця квітня-початку травня) буде укладено перемир'я та підписано ресурсну угоду. Або Трамп може різко посилити позицію щодо РФ чи України (залежно від того, хто більшою мірою не виправдає його очікувань), а, можливо, й щодо обох країн одразу.
У разі зриву перемир'я США, з великою ймовірністю, поставлять на паузу і переговорний процес з РФ. Яких заходів вони після цього вживуть щодо Москви – питання поки що відкрите. Проте, швидше за все, напруга у російсько-американських відносинах посилиться. Аж до можливості масштабної ескалації з новим витком ядерних загроз з боку РФ, якщо Вашингтонові заходи виявляться болючими для Росії.
Яка диспозиція сторін зараз і від чого залежить розв'язка?
1. Українська влада хоч і дала згоду на припинення вогню, проте, як ми вже писали, зробила це, по-перше, через тиск Штатів, які поставили це умовою відновлення військової допомоги, а по-друге, зважаючи на те, що Путін не погодиться. І у відповідь Трамп його за це якось жорстко покарає – санкціями чи збільшенням поставок зброї Києву. На це сподівається і західна "партія війни", яка розглядає нинішню війну як пастку для Росії і не хоче дати їй з неї вискочити.
2. Головним ризиком для української влади є історія з угодою з надр, останню редакцію якої виписано американцями на дуже жорстких умовах, які Зеленський підписувати поки що не хоче. Якщо прийти до компромісів за угодою не вдасться і Київ відмовиться її підписати, то наслідки можуть бути далекосяжними. Міністр фінансів США Бессент уже сказав, що укладання угоди є частиною плану Трампа щодо завершення війни в Україні, що прозвучало як натяк – "не підписуватимете, Америка вмиває руки і далі воюйте самі без нашої допомоги". Безумовно, це може бути елементом залякування, і можливо повного розриву відносин США та України не буде, навіть якщо угоду не підпишуть, але, очевидно, без неприємних для Зеленського наслідків це не залишиться.
3. Путін виставив умовою своєї згоди на перемир'я припинення постачання зброї та мобілізації в Україні. Також є окремий перелік умов щодо припинення вогню на морі у вигляді зняття санкцій із російського сільгоспекспорту (включаючи як європейські, так і американські санкції). Крім того, час від часу Москва продовжує заявляти про "нелігітимність" Зеленського, даючи зрозуміти, що умовою досягненням миру є його звільнення з посади президента.
4. Щодо реакції США на умови РФ є різні версії. За однією з них американці взагалі не мають наміру виконувати жодних попередніх умов Москви, вимагаючи для початку згоди на припинення вогню, а "потім поговоримо про інше". Друга версія – прямо протилежна. І полягає в тому, що Вашингтон з Москвою вже про все домовилися і всі умови узгодили (у тому числі й ті, які публічно не озвучувалися), а нині просто йде гра Трампа на публіку, щоб показати, як він прагне "миру через силу". Третя версія – середня. Вона виходить із того, що американці не хочуть виконувати всі умови Путіна, але готові виконати деякі з них. Наприклад, зняти частину санкцій, які наклали на РФ США, а також відмовитись від прийому України до НАТО. Судячи з сигналів із Вашингтона, остання версія найбільш реалістична. Принаймні щодо НАТО сам Трамп неодноразово заявляв, що Україна туди не вступить. Та й за санкціями Білий дім давав зрозуміти, що може піти на пом'якшення.
5. Разом: перебіг подій найближчими тижнями визначатиметься двома факторами. Перше – підписання/не підписання угоди з надрах. Друге – досягнуть чи ні США та Росія домовленостей, які відкриють дорогу до згоди Кремля на перемир'я. Останній момент є ключовим. Що може вплинути на позицію Путіна щодо цього питання? Санкції та інші загрози з боку США і раніше мали невеликий вплив. А зараз, після того, як Трамп вже усьому світу оголосив торгівельну війну, а потім різко здав назад, вага його загроз уже значною мірою девальвувалась. Та й вторинні санкції на покупців нафти, якими загрожує Росії Вашингтон, той же Китай після введення Америкою 145% мит на товари з КНР навряд чи вже дотримуватиметься. Падіння цін на нафту для російської економіки буде болісним, але за здатністю продовжувати війну вдарить далеко не відразу. Запас міцності є. Безумовно, всі ці моменти на позицію Кремля так чи інакше впливатимуть, але не насамперед. Суттєвіший вплив матиме готовність Трампа виконати хоча б частину умов РФ. Це може стати серйозним аргументом для згоди Москви на перемир'я.
Але головне, що визначатиме позицію Путіна, це відповідь на три ключові питання.
Перший – наскільки визначені ним публічно умови завершення війни (включаючи передачу всіх чотирьох областей, зміни у внутрішній політиці України, визнання російського статусу захоплених територій тощо) є принципово важливими, а не просто стартовою позицією для переговорів.
Другий – чи бачить Путін можливість досягнення цієї мети військовим шляхом без надзусиль у вигляді мобілізації, повного переведення економіки на військові рейки, затягування поясів населенню, використання ядерної зброї.
Третій – якщо не бачить, чи готовий Путін на такі надзусилля.
Якщо відповідь "так" - то на компроміси Кремль навряд чи йтиме. І тут уже все питання в тому, наскільки його оцінка можливостей РФ виявиться вірною, а не такою самою, як і в лютому 2022 року.
Якщо відповідь "ні" - значить на тих чи інших умовах Путін війну закінчити готовий, залишивши за собою вже захоплені території плюс ще отримавши щось від Трампа (відмова від ухвалення в НАТО України, скасування санкцій).
Примітно, що ті ж сили, пов'язані з "партією війни" на Заході, які напередодні повномасштабного вторгнення, говорили про те, що Путін його готує (хоча тоді в це мало хто вірив), тепер в один голос кажуть, що Путін на припинення вогню не погодиться. 24 лютого 2022 року Кремль повністю виправдав їхні очікування. Чи виправдає цього разу – побачимо найближчими тижнями.
