Безвихідь, погрози, компроміси. Що відбувається з переговорами щодо завершення війни в Україні?
Скептицизм щодо перспектив мирного врегулювання в Україні зростає.
Вже навіть президент США Дональд Трамп не дає оптимістичних прогнозів про швидке завершення війни. А його соратники, за даними західних ЗМІ, припускають, що найближчими місяцями домовитися не вдасться. У Білому домі кажуть, що Трамп не задоволений обома сторонами, що воюють, які не демонструють прагнення до світу. Сам американський президент натякає на посилення санкцій проти РФ і висловлює невдоволення заявами Володимира Путіна. Про те ж повідомляють і американські ЗМІ з посиланням на джерела в його оточенні: мовляв, ці санкції вже готуються і Трамп "дуже злий на Путіна".
Переговорний процес фактично зупинився на етапі обговорення морського перемир'я, для початку якого Росія вимагає зняти санкції з експорту добрив і сільгосппродукції. Частину цих санкцій вводили США, частина - ЄС. Але поки немає даних, що з цього приводу будуть будь-які зрушення.
Для повного припинення вогню (на що вже погодився Київ) Росія раніше висувала умови: зупинити мобілізацію та постачання зброї Україні. Крім того, нещодавно Путін підтвердив, що не вважає Володимира Зеленського легітимним і не має наміру йти з ним на переговори, за що його вже розкритикував Трамп. Критика у відповідь на адресу підходів Трампа вже звучить з Росії, де нарікають на те, що Вашингтон не хоче усувати "першопричини конфлікту". Крім того, в РФ звинувачують Україну в тому, що ЗСУ постійно порушує угоду про припинення обстрілів об'єктів енергетики, а тому, мовляв, про що можна домовлятися з Києвом, про яке перемир'я? І таку саму лінію щодо РФ просуває і українська влада.
Тобто загалом виходить, що Москва висунула свої умови, американці їх виконувати не хочуть і переговори заходять у глухий кут. Плюс до цього не до кінця зрозумілі й подальші стосунки Трампа із Зеленським на тлі розбіжностей щодо ресурсної угоди.
Що буде далі?
Є кілька варіантів розвитку подій.
Перший: ні про що домовитися не вдасться, Путін продовжить наполягати на своїх умовах, Трамп (не говорячи вже про Україну та ЄС) на них не піде, при цьому і погрози Вашингтона не призведуть до пом'якшення позиції Москви та війна продовжиться. Подібний розвиток подій – ціль глобальної "партії війни", позиції якої вкрай сильні як на Заході, так в Україні та Росії. Влада України скаже, що вона була згодна на припинення вогню, але Путін відмовився, і всім стало зрозуміло, хто хоче миру, а хто ні. Кремль же повторить, що війна продовжиться до "усунення першопричин", а "умови для Києва далі будуть лише гіршими". Як у такому разі поведеться Трамп, ще до кінця незрозуміло. Він може просто вмити руки, переставши щільно займатися Україною, припинивши безкоштовні постачання зброї під приводом відмови обох сторін від світу та переключившись на інші питання: Іран, Гренландія тощо. Або Трамп може продовжити допомогу на рівні часів Джо Байдена. Зрештою, він може різко посилити санкції проти Москви, збільшити постачання зброї Україні та зняти багато обмежень на її використання. Не виключено, що це призведе до заходів Москви, яка може звинуватити США у прямій участі у війні проти РФ, скориставшись як докази, наприклад, недавніми одкровеннями американських генералів про наведення ударів по Росії в резонансній статті The New York Times. І таким чином світ опиниться в стані Карибської кризи-2, тільки з Путіним та Трампом у головних ролях замість Микити Хрущова та Джона Кеннеді.
Другий сценарій виходить із версії, що Трамп та Путін про все вже домовилися, а все, що відбувається – це гра. Висловлюючи невдоволення заявами президента РФ, Трамп просто показує, що він рівновіддалений від обох воюючих сторін, а також виконує роль доброго поліцейського щодо Зеленського. Але насправді все йде своєю чергою. Путіну потрібен час, щоб остаточно витіснити українські війська з Курської області, а також просунутися до Донецької та Запорізької. Трамп уже пообіцяв скасувати санкції, що й станеться одразу після припинення вогню. Також вже є певні домовленості щодо контурів майбутньої мирної угоди та змін всередині України.
Третій сценарій відштовхується від того, що жодних домовленостей між Трампом та Путіним немає. Однак Путін при цьому налаштований на якнайшвидше завершення війни, вважаючи, що і вже досягнутого результату (захоплення майже 20% території України, включаючи сухопутний коридор до Криму) цілком достатньо, а подальше продовження війни та посилення санкцій несе великі ризики для РФ. Тому потрібно зараз скористатися тим, що Трамп змусив Зеленського погодитись на припинення вогню та виходити на повноцінне перемир'я. У такому разі є шанс, що сторони прийдуть до компромісу. Путін зніме свої важкоздійсненні вимоги, а Трамп погодиться піти на якісь кроки у відповідь: зняття частини санкцій або ще щось. Після чого буде підписано угоду про завершення вогню.
При цьому потрібно розрізняти два процеси: припинення вогню та мирну угоду між Україною та РФ про завершення війни. Принципова різниця між ними у ступеня складності реалізації. Припинення вогню реалізувати технічно неважко. Україна вже дала на це свою згоду. Якщо РФ та США домовляться на певних умовах, то може дати згоду Путін, і тоді перемир'я буде підписано.
Щодо повноцінної мирної угоди, то нинішні позиції сторін космічно далекі одна від одної, і навіть Трамп навряд чи має інструменти ці позиції якось зблизити. Ситуація може змінитися тільки у разі різкої зміни становища на полі бою на користь однієї зі сторін або внаслідок змін усередині України чи РФ.
Показово у цьому плані, що, як ми вже писали, у політичних колах обговорюють таку послідовність процесу врегулювання: припинення вогню – вибори в Україні – підписання мирної угоди.
