Велика гра на Кавказі. Що означають вибори до парламенту Грузії
У Грузії відбулися парламентські вибори, до яких прикута велика увага.
Правляча партія "Грузинська мрія" Бідзини Іванішвілі спробує отримати більшість у парламенті та зберегти контроль над урядом. Їй протистоять кілька опозиційних партій. Потрапити до парламенту є шанси у чотирьох з них: у партії Михайла Саакашвілі "Єдність - Національний рух", у "Коаліції за зміни", що відкололася від неї, у партії колишнього прем'єр-міністра Георгія Гахарії "За Грузію" і у партії "Сильна Грузія".
Одна з головних тем виборів – війна в Україні та відносини з РФ та із Заходом.
Цього року "Грузинська мрія" ухвалила низку законів (зокрема, про іноагентів ), які розкритикував ЄС. Також різко негативні заяви роблять США.
Опозиція звинувачує "Грузинську мрію" в тому, що та збирається відмовитися від європейського вибору та розвернутися у бік Росії. У цьому опозиціонерів підтримує і президент Грузії Саломе Зурабішвілі. Вона ініціювала підписання всіма чотирма головними опозиційними партіями "Грузинської хартії". Підписанти взяли на себе зобов'язання одразу після виборів скасувати закони, що заважають європейській інтеграції. Згідно з документом, після виборів президент представить уряд.
"Грузинська мрія", у свою чергу, звинувачує опозицію та Захід у тому, що вони хочуть втягнути Грузію у нову війну з Росією.
Тема неприпустимості війни та заяви про те, що правляча партія не дасть "перетворити Грузію на нову Україну", стали одними з головних у її передвиборчій кампанії.
"Грузинська мрія" також звинувачує опозицію у підготовці "держперевороту" у разі її поразки на виборах. Зурабішвілі підготовку держперевороту заперечує.
Однак передвиборна ситуація в Грузії досить напружена, а дані соціології суперечливі. Близькі до "Грузинської мрії" ЗМІ публікують опитування, за якими вона бере понад 50% голосів, а отже зможе зберегти контроль над урядом. А близькі до опозиції джерела стверджують, що у "Мрії" близько 35% і чотири опозиційні партії разом становитимуть більшість.
Настрої у населення також суперечливі. З одного боку, грузини не хочуть війни (і на цьому грає "Грузинська мрія"), з іншого боку, більшість громадян підтримують інтеграцію до ЄС і, як мінімум, не хоче втратити безвізовий режим із шенгенською зоною (на чому грає опозиція).
Тому результат виборів передбачити складно, як і те, що буде після них.
Якщо ЦВК покаже абсолютну перемогу "Грузинської мрії", то, напевно, розпочнуться протести. Але невідомо, наскільки вони зможуть змінити ситуацію.
Якщо "Мрія" візьме менше 50%, то в неї залишиться можливість розколоти опозицію і перетягнути до коаліції деякі опозиційні партії. Хоча це буде не так просто.
Загалом, безумовно, напруга буде великою, бо геополітичні ставки великі.
Якщо "Грузинська мрія" залишиться при владі, то не виключено дуже великих змін на Кавказі.
Як уже писала "Країна", Кремль може дати добро на повернення до складу Грузії Південної Осетії та Абхазії з особливим статусом та з широкими правами. Іванішвілі оголосить про відновлення територіальної цілісності Грузії. Чимало бонусів отримає і Москва. Фактично, у її сферу впливу перейде ключова країна Закавказзя, через яку проходять найважливіші логістичні потоки (наприклад, маршрут транспортування нафти з Каспійського моря до Туреччини та Європи). Також відкриється можливість відновити залізничне сполучення з РФ до Вірменії, а звідти – до Ірану. Тобто з'явиться прямий сухопутний коридор між Росією та Іраном.
Також розворот Тбілісі неминуче позначиться на геополітичному курсі Вірменії, яка в цьому випадку опиниться у повному оточенні або ворожих країн (Азербайджан та Туреччина), або союзних Росії (Іран та Грузія). Ну і головне: РФ таким чином демонструватиме, що тільки вона може бути гарантом безпеки та територіальної цілісності держав на пострадянському просторі. Навіть тих із них, з якими вона раніше воювала.
Природно, що на Заході мало охочих давати Путіну такі бонуси, а тому боротьба на виборах у Грузії і після них може бути дуже жорсткою.
