Останнім часом у західних ЗМІ потоком йдуть статті, в яких пропонується варіант зупинення війни по лінії фронту як єдиної реалістичної мети.
Причому пишуть, що й українське керівництво вже схиляється до такого сценарію. Однак на офіційному рівні Київ це категорично спростовує, заявляючи про незмінність "формули світу" Зеленського з вимогами виходу на межі 1991 року як головної умови припинення війни.
Джерела "Країни" у дипломатичних колах також підтверджують, що українська влада, а також впливова "партія війни" на Заході, категорично проти заморожування війни по лінії фронту, наполягаючи на її продовженні, оскільки вважають, що Росію ще можна "виснажити і дестабілізувати", а тому впевнені, що час працює в Україні.
Щоправда, судячи з публікацій, що різко почастішали, про необхідність "зміни концепції" в західних медіа, у США, Британії та ЄС далеко не всі згодні з такою оцінкою.
І ця різниця у поглядах може мати вкрай серйозні наслідки (як внутрішньо-, так і зовнішньополітичні) для української влади, якщо вона продовжить наполягати на війні "до переможного кінця", проте перебіг подій на полі бою призведе до подальшого погіршення позицій ЗСУ і, відповідно до погіршення (а не до покращення) переговорної позиції. Вже зараз тон публікацій у західних ЗМІ щодо Зеленського стає дедалі критичним. Особливо після його недавнього візиту до США, де він не зміг вирішити основні питання, з якими він туди приїхав.
При цьому, природно, велику роль відіграватимуть і підсумки виборів у США. Трамп наполягає на якнайшвидшому закінченні війни лінією фронту. Харріс, швидше за все, слідуватиме загалом і загалом колишньої лінії адміністрації Байдена. Однак питання в тому, чи змінюватиметься ця лінія.
Власне, частота закликів у ЗМІ визначитися з новою концепцією закінчення війни якраз і пов'язана з наближенням виборів. Не виключено, що західні еліти таким чином намагаються ще до виходу Байдена з посади президента затвердити оновлену стратегію Заходу щодо України, щоб новий президент не зміг її швидко "відкотити" назад.
При цьому, однак, єдиної позиції щодо того, якою може бути ця стратегія у Вашингтоні, у Лондоні та ЄС поки немає. Якщо одні закликають вести справу до закінчення війни по лінії фронту, інші наполягають не лише на продовженні війни, а й на піднятті в ній ставок: дати дозвіл на удари далекобійними ракетами по РФ і офіційно запросити Україну до вступу до НАТО. Що може звести до мінімуму ймовірність будь-яких результативних переговорів із Росією про закінчення війни навіть якщо до влади прийде Трамп із його обіцянками домовиться із Зеленським та Путіним за 24 години. Плюс - ризики прямого зіткнення НАТО та РФ, погрози за якими регулярно йдуть із Москви.
Полярність цих двох позицій ускладнює прийняття будь-яких рішень, що вже зараз.
Байден не вирішив нічого конкретного під час візиту Зеленського. Потім були очікування, що обговорення стратегії відбудеться під час візиту президента США до Німеччини, де він мав зустрітися з лідерами Франції, Німеччини та Британії, а також разом із Зеленським взяти участь у засіданні "Рамштайну". Проте вчора стало відомо, що Байден вирішив перенести поїздку через ураган, що насувається на США. Чи це було реальною чи суто формальною причиною не їхати до Німеччини обговорювати нову стратегію щодо України поки що не ясно. Але дуже показово з погляду як нинішніх пріоритетів Білого дому (напередодні виборів уграган у Флориді для Вашингтоні важливіше за війну в Україні), так і дуже великі сумніви щодо того, що далі робити Заходу на українському напрямі.
Подробиці - у статті "Країни".
Після плану
Ми вже звертали увагу на численні статті у західних ЗМІ, присвячені ходу війни та закулісним переговорам про шляхи її завершити або, навпаки, ескалювати заради завоювання однією стороною переваг над іншою. Частина цього процесу - безперечно обговорення "плану перемоги" Зеленського, який він нещодавно представляв у США.
Як писала "Країна", цей набір пропозицій західним партнерам так і не був офіційно представлений, але, виходячи із заяв самого українського президента, ключовим його пунктом було отримання дозволу на використання далекобійних ракет углиб Росії.
Проте задум не зайшов американцям, які так і не піддалися тиску Києва. У свою чергу Москва заявила, що відповідальність за удари далекобійною зброєю ляже не лише на Україну, а й на країни, які ці ракети поставили. І РФ отримає підставу для застосування ядерної зброї.
Американська адміністрація ці заяви сприйняла, зважаючи на все, всерйоз. Виходячи із "сливів" пресі, Білий дім побоюється прямого залучення США до конфлікту в Україні, який, таким чином, може стати новою світовою війною з перспективою переростання в ядерний конфлікт.
До того ж, у колах демократів бачать, що сама дискусія навколо "дальнобою" використовується кандидатом-республіканцем Дональдом Трампом для атак на конкурентку-демократку Камалу Харріс та Демократичну партію. Трамп просуває лінію, що Байден та Харріс втягують Америку у світову війну.
Втім, була ймовірність, що Зеленський спробує переконати американців та інших 12 жовтня, які сумніваються, на засіданні контактної групи з питань оборони України на базі Рамштайн у Німеччині. Причому лідери США, Великобританії, Франції та Німеччини мали зібратися ще напередодні разом 10 жовтня. І тема України там мала бути одна з головних.
Але вчора стало відомо, що Байден і Блінкен у ці дати до Німеччини не приїдуть через бурхливий ураган. Таким чином, "підвислі" питання щодо ракет і "плану перемоги" залишаються поки що "висіти" і далі. Не виключено, що до виборів президента США.
Тим часом, західна преса пише про "розчаровуючий" візит Зеленського до Америки. Британська The Times пише, що американці "надправили" українського президента з обіцянкою додаткової допомоги у розмірі 2,4 мільярда доларів, але "він не отримав дозволу на використання ракет більшої дальності проти цілей на території Росії, не кажучи вже про гарантії майбутньої допомоги та членства". в НАТО, яких він прагнув". Загалом план українського президента, на думку неназваного британського дипломата, виглядав як "список покупок, а не стратегія".
У свою чергу The New York Times стверджує, що "зірка Зеленського тьмяніє на Капітолійському пагорбі" і він отримує в Штатах усе "стриманіший прийом". І це може мати "серйозні наслідки для майбутньої військової допомоги Україні з боку США".
Український президент до того ж виявився втягнутим у передвиборчі чвари між Демократичною та Республіканською партіями. Можливо, через це його зустрічі із законодавцями з обох палат були нечисленними та непублічними. Це "нагадає про труднощі, з якими може зіткнутися Зеленський, якщо республіканці повністю візьмуть під контроль Конгрес, або якщо Дональд Трамп, противник озброєння України, переможе на виборах", пише видання.
The Washington Post констатує, що спроба Зеленського протягнути "план перемоги" "не зробила резонансу у Вашингтоні". А "гойдалка Зеленського в США посилила тривожний підвішений стан". Подальша західна – передусім американська підтримка Києва – під питанням. Крім того, "увага до війни в Україні зникає з новою ескалацією на Близькому Сході".
"Україна безперечно не в числі головних проблем США прямо зараз", - заявили виданню співрозмовники в Україні.
При цьому WP стверджує, що Захід готовий натомість обговорити з Україною якесь її зближення з НАТО.
"Країни НАТО розглядають способи надання Україні більш конкретних кроків для майбутнього членства в альянсі", - повідомляє видання із посиланням на західного дипломата. Але уточнюється, що навряд чи йтиметься про якісь термінові кроки, які просить Київ (а це нібито вступ за прискореним графіком).
Французьке видання L'Express, аналізуючи заяви українського президента, пов'язані з "планом перемоги", вважає, що Зеленський втрачає терпіння до своїх союзників і підвищує на них голос. Невдоволення небажанням Заходу йти назустріч Києву прорвалося. Зеленський публічно звинуватив союзників у "затягуванні" постачання зброї та дозволу на ракети великої дальності для України. Йдеться про "шматок" із виступу Зеленського на спільній з новим генсеком Альянсу Марком Рютте прес-конференції у Києві 3 жовтня. За словами українського президента, Київ потребує "достатньої кількості та [достатньої] якості зброї - далекобійної зброї", у тому числі, з якою партнери, на його погляд, "тягнуть".
Очевидно, український президент також знову вимагає від західних союзників допомоги з новими комплексами ППО та участі у захисті українського неба.
"Спільне збиття іранських ракет нічим не відрізняється від збиття російських ракет, від збиття іранських "шахедів", які об'єднують російський та іранський режими. Більше рішучості партнерів у нашому регіоні - це те, що потрібно, щоб покласти край російському терору", - заявив Зеленський.
Це він згодом повторив іншими словами у вечірньому зверненні до українського народу. Стільки відвертих заяв - особливо на тлі дипломатично "розпливчастих" коментарів Рютте говорять, ймовірно, про відсутність прогресу в дискусії з питань і "дальнобою", і підтримки з ППО. Зеленський вважав за потрібне не стримуватися, на що західна преса звернула увагу.
До речі, це не єдиний приклад, коли західна преса описує прояви роздратування Зеленського щодо деяких нюансів західної політики щодо України. Так, до історії з "планом перемоги" частою темою була недостатність зусиль України у боротьбі з корупцією, що називалося "постійною загрозою для додаткової економічної та військової допомоги" Києву.
У команді влада негласно каже, що до такого аргументу союзники вдаються для тиску на українське керівництво, колись із чимось не погоджується із Заходом. Натомість публікації є ознакою, що "барометр" взаєморозуміння Києва та партнерів падає.
Схема НАТО в обмін на землю
Тим часом у західних ЗМІ не лише скептично оцінюють підсумки візиту Зеленського, а й кажуть, що колишня його стратегія "війни до кордонів 1991 року" потребує перегляду.
Як заміну їй пропонується формула "зупинення війни по лінії фронту і прийняття частини України, що залишилася під контролем Києва в НАТО".
Зокрема, про це йдеться у нещодавній статті Financial Times. Йдеться про те, що нібито союзники України між собою і навіть з Києвом почали обговорювати варіант врегулювання конфлікту шляхом зупинення війни по лінії фронту та прийому підконтрольної Києву частини країни в НАТО (причому гарантії безпеки Альянсу поширюватимуться лише на підконтрольну частину). І це, можливо, "єдина гра в місті" (тобто єдиний прийнятний для України варіант закінчення війни), як сказав виданню якийсь західний дипломат, оскільки Захід не знаходить способів забезпечити повну перемогу України.
Причому, як стверджує Financial Times, в обговоренні такого варіанту беруть участь і українська влада, і він зараз стає чи не основним для України та Заходу.
Вже після виходу статті, яка наробила багато галасу, неназване джерело в Офісі президента у відповідь на запитання ЗМІ назвало її "маячнею", сказавши, що Україна "торгувати суверенітетом і територіями" не буде. А взагалі "ніхто на Заході офіційно та явно не пропонував Україні такі гарантії безпеки, які б точно не допускали розширення чи повторення війни".
Також кількома днями раніше МЗС України спростовувало інформацію, оприлюднену в іншій статті FT, що міністр закордонних справ Андрій Сибіга нібито обговорює із західними колегами варіант обміну територій на безпеку для України, що збереглася.
Однак потік публікацій на цю тему не зупинився.
Та ж Financial Times опублікувала у понеділок редакційну статтю, в якій написало, що у США та в "коридорах Києва" змінюють цілі війни та схиляються до переговорів з Росією про зупинення боїв по лінії фронту.
"У Вашингтоні, деяких західних столицях та коридорах Києва настрої змінюються: від рішучості, що війна може закінчитися лише з вигнанням російської армії з території України, до вимушеного визнання, що найкращий шанс на майбутнє - це переговорне врегулювання, яке збереже більшу частину країни", - йдеться у статті.
При цьому видання пише, що поки що "Київ не отримує достатньої підтримки, щоб досягти навіть цієї зменшеної мети".
"Україна вступає у свою третю зиму війни, і настрій похмуріший, ніж будь-коли. На сході її війська втрачають позиції перед невблаганним настанням російських противників, хоч і ціною великих втрат для Москви. З половиною зруйнованої енергосистеми українцям доведеться проводити години в холодні місяці без світла та тепла", - описує ситуацію FT.
Деякі західні столиці, які раніше наполягали на необхідності військової поразки Росії, "переглядають свої цілі" на тлі загострення на Близькому Сході.
А "деякі українські чиновники у приватних бесідах висловлюють побоювання, що їм не вистачає особового складу, вогневої могутності та західної підтримки для повернення всіх захоплених Росією територій".
Тому "за зачиненими дверима ведуться розмови про угоду, за якою Москва зберігає фактичний контроль над приблизно однією п'ятою частиною України, яку вона окупувала, хоча її суверенітет не визнається, тоді як решта країни отримає можливість приєднатися до НАТО або буде забезпечена еквівалентними гарантіями безпеки. Під цією "парасолькою" Україна зможе відновитися та інтегруватися в ЄС, подібно до Західної Німеччини за часів холодної війни".
Водночас газета пише, що вихідні припущення, на яких будується ця формула, несуть у собі низку проблем.
Прийом України в НАТО "вимагатиме масштабного та дорогого розгортання сил з боку США та їхніх партнерів — і залишить їх у ситуації, схожій на холодну війну".
"Друге припущення полягає в тому, що президента Росії можна схилити до переговорів і прийняття такого сценарію. Але однією із заявлених цілей Путіна було запобігання вступу України до НАТО. Також сумнівно, що він має стимул погоджуватися на переговори щодо обміну земель на світ, поки що він вірить, що його війська можуть розширити свої успіхи", - йдеться у статті.
При цьому видання закликає Байдена та західних лідерів різко збільшити підтримку України, ухваливши "план перемоги" Зеленського. Констатується, що український президент "поїхав ні з чим" зі Штатів напередодні.
Виходячи з неминучості переговорів, редакція FT закликає максимально посилити Україну - "щоб зміцнити позиції Києва перед можливим президентством Трампа або закласти фундамент, на якому Камала Харріс зможе будувати свою політику, якщо вона переможе".
Подібну публікацію випустило й агентство Bloomberg.
Там пишуть, що Київ може пом'якшити свою позицію щодо умов завершення конфлікту, повідомило агентство Bloomberg із посиланням на джерела. За їхніми словами, хоч Зеленський продовжує публічно наполягати на незмінності свого "мирного плану", наближення зими в умовах конфлікту та ослаблення підтримки з боку Заходу змушують Київ шукати варіанти.
"В умовах, коли змучена війною Україна наближається до третьої зими, підтримка Заходу демонструє ознаки ослаблення, а кінця конфлікту не видно, українські чиновники дали зрозуміти, що готові визнати необхідність ендшпілю, повідомили чиновники за умови, що їхні імена не будуть названі, оскільки переговори проходять за зачиненими дверима", - пише видання.
Там також вказують, що "центральним елементом будь-яких майбутніх переговорів буде членство України в НАТО - питання, яке поділяє союзників України. За словами офіційних осіб, на Байдена чинять тиск, щоб він направив Києву пряме запрошення вступити до альянсу".
Щоправда, всі західні джерела визнають, що серед членів НАТО немає єдності щодо ухвалення України до Альянсу навіть із поширенням гарантій лише на підконтрольну Києву частину. Значна частина країн НАТО проти будь-якої форми членства України.
Водночас йдуть і публікації іншого плану, які доводять, що Україні треба воювати далі і вона ще має змогу здобути перемогу.
Так, оглядач Times Марк Галеотті пише, що ЗСУ можуть перейти у наступ наступного року.
Він вважає, що наступ пройде "в широких масштабах із новою технікою, яку Україна отримує, та бригадами, які вона формує".
До цього наступу Київ "також, ймовірно, отримає дозвіл на використання американських ATACMS більшої дальності та британських ракет Storm Shadow проти військових цілей на території Росії".
Також автор пише, що Україна не налаштована "укладати угоду" щодо встановлення "реалістичніших очікувань" війни.
На думку Галеотті, наступний рік може стати складнішим для російської економіки та військової машини - через передбачуване вичерпання запасів бронетехніки, а також дедалі складнішого набору добровольців. Крім того, зростатимуть економічні складнощі, пов'язані з нестачею робочих рук.
Путін розуміє ці виклики і намагатиметься "нав'язати якийсь світ на своїх умовах, перш ніж навантаження на його власну систему стане занадто великим".
Також з'явилися публікації і про те, що, у разі зупинки війни, на Україну чекає заколот та повалення Зеленського.
Загалом, у відповідь на статті, що потрібно закінчувати війну по лінії фронту, йдуть публікації, що Україні треба продовжувати війну.
Це загалом відображає дискусію, яка йде щодо подальшої стратегії у війні.
У пошуку варіанта
Експерти, опитані "Країною", також пов'язують пожвавлення дискусії на Заході про те, що робити з війною, з розбіжностями у поглядах на можливе завершення конфлікту.
"Захід стосовно війни в Україні умовно ділиться на два базові табори: один можна назвати трампіанським, другий - "демократичним", оскільки його основа Демпартія США. І якась частина еліт намагається балансувати. І ось зараз все більше людей з оглядом на непрогнозованість результатів виборів у США починають вбудовуватись у риторику Трампа, слідом за ним закликаючи уникати ескалації, шукати швидкі рішення для конфлікту в Україні. Це дозволить їм – у разі перемоги республіканця – бути з ним на короткій нозі, одній політико-емоційній хвилі. у цьому й вплив накопиченої втоми від війни, відсутності будь-яких стратегій щодо її завершення "Демтабір" довго не міг запропонувати якусь модель із претензією на робочу, але й нинішній варіант із перспективою вступу НАТО у разі фактичної відмови від захоплених регіонів теж. викликає питання.Табір Трампа ж пропонує, як там вважають, "швидке" рішення (згідно з пропозицією кандидата Трампа у віце-президенти Венса, план включає заморозку війни по лінії фронту та нейтральний статус України - Ред.). ). При цьому в обох таборах не вірять, що найближчим часом можливі поразка Росії та звільнення України до кордонів 1991 року, - каже політолог Руслан Бортник "Країні".
Зеленський же, який продовжує гнути свою лінію, викликає у деяких коментаторів ЗМІ з-поміж західних політиків, бажання його "вколоти", вважає експерт. "На це, гадаю, буде емоційна реакція українського президента за лаштунками, але перед публікою він триматиметься, щоб не втратити західну підтримку України", - наполягає Бортник.
У свою чергу, політолог Кость Бондаренко вважає, що Україну навряд чи прийматимуть у НАТО частинами.
"Є розуміння серед інших країн-членів, що тоді (якщо НАТО оголосить про намір прийняти Україну – Ред.) Росія намагатиметься зробити війну в Україні вічною", - коментує Бондаренко "Країні".
Джерело в дипломатичних колах сказало "Країні", що позиція української влади справді полягає у неприйнятті будь-якої форми територіальних компромісів.
"Київ сподівається на виснаження російської армії у наступі на Донбасі, бачить перспективи нарощування українських сил, а також неминучість для Росії проведення мобілізації, яка може спричинити внутрішні потрясіння. Тому Зеленський вважає, що час працює на Україну і на жодні компроміси не погоджується. Його підтримує "партія війни" на Заході. Її головні завдання зараз - ще до виборів президента США домогтися дозволу на далекобійні удари по РФ, а ще до виходу Байдена з посади - офіційного оголошення про майбутнє членство України в НАТО. збільшить напругу між Росією та Заходом, переведе війну на новий рівень ескалації, у тому числі, можливо, і до межі прямого зіткнення РФ і НАТО, а отже, зведе до нуля ймовірність домовленостей з РФ про закінчення війни незалежно від того, хто переможе на виборах. у США. У цьому контексті статті у західних ЗМІ на тему "потрібні переговори про закінчення війни по лінії фронту, але для цього потрібно дати дозвіл на удари ракетами по Росії та офіційно запросити Україну в НАТО", насправді служать тій самій меті: просунути обидва питання (удари "дальнобоєм" і вступ до НАТО - Ред.) під виглядом, що це наближає переговори та мир, хоча це якраз їх сильно віддалить. Але на Заході справді є ті, хто вважає, що потрібно якнайшвидше зупиняти війну по лінії фронту, а питання щодо НАТО відкласти на якийсь час після завершення війни. Це не тільки Трамп та Орбан, а й Шольц, та частина оточення Байдена. Їхня логіка полягає в тому, що це - єдиний реалістичний з усіх прийнятних для України варіантів закінчення війни. Навіть якщо Путін відразу на нього не погодиться, то Захід і Україна матиме можливість вплинути на нього через Китай, Бразилію та Індію, які також закликають до якнайшвидшого припинення бойових дій по лінії фронту. Тим більше, що російські еліти мають свою "партію світу", яка вважає, що сама по собі фіксація територіальних завоювань - це буде велика перемога Росії. Тобто такий варіант може бути цілком реалізованим, якщо Україна та Захід із ним погодяться. Якщо ж Зеленський і надалі наполягатиме на своїй позиції "війни до переможного кінця", то що буде гра "пан чи пропав". Коли або виграєш усі, або виграєш усі. Якщо очікування виснаження та дестабілізації Росії в черговий раз не виправдаються, а ситуація на фронті ще погіршиться, то до Зеленського виникне дуже багато питань і всередині країни, і за її межами щодо адекватності оцінки ситуації. І це може мати і для нього украй серйозні політичні наслідки", - каже джерело.
