Останнім часом різко активізувалося обговорення схеми, за якою війна закінчується лінією фронту, а підконтрольна Києву частина України вступає до НАТО, отримуючи гарантії безпеки, які унеможливлять нове вторгнення.
Захоплені Росією землі, за цією схемою, територією РФ офіційно не зізнаються (вважається, що це, як і раніше, міжнародно-визнана територія України), але гарантії безпеки на них не поширюються. Тобто, якщо Росія знову нападе на Україну, то може бути задіяна 5-та стаття НАТО, але якщо ЗСУ захочуть відбити захоплені території, то Альянс не вступатиме в нову війну між Росією та Україною.
Екс-генсек НАТО Столтенберг навів приклад Західної Німеччини, яка в роки холодної війни була членом НАТО, вважала за Конституцією своєю територією та Східну Німеччину, але на останню гарантію безпеки Альянсу не поширювалися.
Більше того, західні ЗМІ пишуть, що українська влада також готова такий сценарій розглядати і він зараз стає чи не основною концепцією України та Заходу після закінчення війни.
Щоправда, у Києві, на офіційному рівні, це поки що спростовується. Зеленський, як і раніше, наполягає, що війна має закінчитися виходом на межі 1991 року.
Хоча, якщо припустити варіант зупинення війни по лінії фронту, який був би найбільш прийнятним для українського суспільства і влади, то насамперед таким є перемир'я з наступним вступом до НАТО та отриманням повних гарантій безпеки.
Але як це реально?
Країни Заходу та українська влада люблять повторювати фразу "Росія не має права вето на вступ України до НАТО".
Але це неправда.
Росія де-факто мала, має і матиме право вето на вступ України до Альянсу доти, доки має найбільший арсенал ядерної зброї і доти, доки через це країни НАТО не хочуть з нею вступати у пряму війну.
Це було очевидно ще до 2022 року, коли навіть цілком гіпотетична (на той момент) загроза такої війни спонукала країни Заходу фактично блокувати шлях України до Альянсу (хоча після 2014 року українська влада була до вступу вже готова).
І, тим більше, важко уявити це зараз, коли загроза війни РФ і НАТО перейшла з гіпотетичних розряду в розряд ймовірних.
Навіть якщо припустити, що Росія погодиться раптом зупинити війну без угоди з Україною про її нейтральний статус, а просто за "корейським сценарієм" - з безстроковим перемир'ям по лінії фронту, то навіть у такому разі немає жодних гарантій, що НАТО погодиться взяти до себе Україну, кордон якої з Росією не буде юридично зафіксований за взаємною домовленістю двох країн і де-факто залишиться замороженою лінією фронту.
Для того, щоб за таких вступних прийняти Україну в НАТО, всі члени Альянсу повинні бути готові сказати Путіну приблизно таку фразу: «якщо хоч один російський снаряд чи FPV-дрон перелетить через лінію фронту на українську територію, це означатиме, що Росія оголосила війну всьому Альянсу. Наступного ж дня всі країни НАТО розпочинають бойові дії проти Росії. А якщо Москва застосує ядерну зброю, то у відповідь і ми завдамо ядерного удару по РФ. І нехай увесь світ у потерть, але ми з українцями потрапимо до раю, а ви просто здохнете».
Очевидно, що зараз немає жодних ознак того, що хтось із лідерів провідних країн Заходу наважиться сказати цю фразу навіть якщо в Україні буде укладено перемир'я, не кажучи вже про те, що заявити таке у розпал бойових дій.
Захід не готовий наражати себе на ризик ядерної війни з Росією заради України. Це було підтверджено останніми роками вже багато разів.
Щоправда, є ще одна теорія, яка свідчить, що Росії було б вигідно вступ України до Альянсу. Її свого часу висунув Генрі Кісінджер. На його думку, якщо Україну візьмуть до НАТО, то це гарантуватиме, що ЗСУ не зробить спроб відбити захоплені РФ території силою. Однак якщо війна зупиниться по лінії фронту, то ядерна держава Росія навряд чи сильно боятиметься, що українська армія спробує військовим шляхом повернути території. Тим більше, якщо згадати, що Україна в період з 2014 по 2022 рік не робила жодних спроб повернути силою Крим після його анексії.
З огляду на все сказане вище, вступ України до НАТО може відбутися тільки якщо РФ своє "вето" зніме.
Це може статися двома шляхами.
Перше – під примусом. У силу поразок на фронті або дестабілізації всередині РФ. Саме на це, як писали західні ЗМІ, був стратегічний розрахунок української влади у 2023 році напередодні настання ЗСУ. Київ розраховував вийти до кордону з Кримом, після чого висунути Росії ультиматум – чи погодиться на членство України в НАТО, чи українські війська почнуть наступ на Крим, який обороняти росіянам через обмеження у логістиці було б складно. Українська влада тоді офіційно заперечувала, що мала такий план, але виглядав він досить логічно. Однак, у будь-якому випадку, здійснитися йому не судилося. Армія РФ відобразила наступ ЗСУ, а потім і сама опанувала ініціативу на фронті. І на даний момент перспективи військової поразки РФ або початку "смути" в Росії виглядають досить сумнівними.
Другий шлях – домовленості із Росією. Тобто полягає якась угода. Наприклад, Україна офіційно визнає захоплені РФ українські землі російською територією, а Захід відповідно знімає санкції. Росія ж погоджується із членством України в НАТО. Або, наприклад, якщо Захід та Росія укладуть між собою стратегічний союз, об'єднавшись у "Глобальну північ" і тоді до НАТО разом вступлять і Україна, і Росія.
До речі, бажання тим чи іншим чином у майбутньому нормалізувати відносини з РФ у ЗМІ також називається часто однією з причин, чому провідні країни Заходу гальмували та гальмують процеси вступу України до НАТО – Вашингтон та ЄС не хочуть остаточно зачиняти двері для домовленостей із РФ у майбутньому..
Але поки що такі домовленості є суто гіпотетичною ймовірністю.
Тобто, якщо підсумувати, поки тим чи іншим шляхом не буде вирішено питання з "вето" Росії, питання вступу України до НАТО навряд чи підійде до стадії практичної реалізації.
З огляду на це Україна чи має воювати далі доти, доки РФ не буде змушена змінити свою позицію щодо НАТО під вантажем військових та інших проблем (але невідомо - чи станеться це і чи не стане ситуація для ЗСУ на фронті в майбутньому ще гіршою) або вести справу до зупинки війни на тих чи інших умовах, але без теми НАТО, виходячи з того, що єдиним реальним гарантом суверенітету та безпеки України може бути лише потужна українська армія.
Раніше ми писали, наскільки реальним є варіант "обміну НАТО на території".