Угода між Ізраїлем та ХАМАС та паралелі з Україною
Сьогодні набула чинності угода про припинення вогню у секторі Газа. Воно також має на увазі часткове відведення військ Ізраїлю з сектора Газа та обмін частини заручників.
Перемир'я діятиме 42 дні, протягом яких сторони мають домовитися про постійне припинення вогню та обмін всіх заручників. Угода є компромісною.
ХАМАС вимагав постійного перемир'я та виведення всіх ізраїльських військ із сектора. Ізраїль головною метою війни позначив знищення ХАМАС і це завдання не виконано.
Що, до речі, стало несподіванкою для більшості експертів, котрі на початку війни не сумнівалися, що хамасівці будуть повністю розгромлені ізраїльською армією. Але цього не сталося.
ХАМАС зберіг контроль над сектором Газа та зберіг себе як бойову одиницю. Загалом, компроміс цей, швидше, на користь ХАМАС, оскільки бої йдуть у секторі Газа та збитки від війни для Гази та Ізраїлю не можна порівняти.
Отже, зупинка вогню вигідніша палестинському угрупованню, яке зможе оговтатися від тривалої боротьби і відновити свої сили після великих втрат. Не випадково ХАМАС святкує перемир'я як свою перемогу, а в Ізраїлі через угоду вибухнула урядова криза і одна з партій на знак протесту заявила про відставку своїх міністрів і вийшла з коаліції з прем'єром Нетаньяху.
Сам прем'єр Ізраїлю постійно наголошує, що перемир'я тимчасове, даючи зрозуміти, що через 42 дні бойові дії можуть відновитися. Але ЗМІ у цьому сумніваються, бо проти нової війни виступає Трамп.
Йому потрібне укладання угоди про нормалізацію відносин Ізраїлю та Саудівської Аравії для послаблення впливу Ірану в регіоні та для посилення контролю над ринком нафти. Але угоди цього досягти непросто й у мирній обстановці (саудити вимагають створення палестинської держави, а Ізраїль проти), у разі відновлення війни вона стане й зовсім неможливим.
Тому Трамп, як прогнозується, чинитиме сильний тиск на Нетаньяху, щоб перемир'я з тимчасового стало постійним.
Перемир'я у Газі, за оцінками спостерігачів, стало великою зовнішньополітичною перемогою Трампа. Хоча угода була прийнята за напрацюваннями адміністрації Байдена, саме тиск Трампа на обидві сторони (а особливо на Ізраїль, прем'єр якого близький до обраного президента) став вирішальним чинником.
У зв'язку з цим уже проводяться аналогії з війною в Україні, закінчення якої, як заявляв сам Трамп, стане його одним із головних пріоритетів. Однак між двома війнами є суттєва різниця, яка робить завдання припинення вогню в Україні складнішим, ніж у Газі.
По-перше, у Газі, як мінімум, одна з воюючих сторін перемир'я хотіла (ХАМАС), тоді як на інший бік (Ізраїль) Трамп мав прямі потужні важелі впливу. Після війни в Україні у Києва та Москви прямо протилежні умови її закінчення.
При цьому прямі важелі впливу Вашингтон має лише на українську владу. На Кремль важелі впливу, теоретично, теж є (посилення санкцій, збільшення поставок зброї Україні, домовленості США та Китаю про спільний тиск на РФ), але до швидкої зміни ситуації вони не призведуть, а за деякими з них є сумніви щодо здатності та бажання Вашингтона реалізувати це практично.
По-друге, якщо в якнайшвидшому закінченні війни в секторі Газа Трампа мав практичний і цілком очевидний інтерес (прагнення досягнути домовленості Ізраїлю з саудитами), то після закінчення війни в Україні інтерес не такий конкретний. У це могло б стати основою відновлення відносин РФ і навіть для зупинки подальшого зближення Москви і Пекіна, але це віддалена перспектива.
І невідомо – чи вдасться її досягти.
Різниця в мірі мотивації Трампа також є не останнім фактором, що впливає на швидкість процесу. Однак саме собою те, що війну в Газі все ж таки зупинено, незважаючи на спочатку непримиренну позицію сторін, показує, що нерозв'язних ситуацій не буває.
І компроміс заради припинення вогню знайти завжди можливо.
