"А навіщо працювати?" Як у ФРН хочуть працевлаштувати українських біженців і чому багато хто з них цьому не раді
Для наших біженців у Німеччині вже найближчим часом може різко погіршитись ситуація.
Місцева влада поставила за мету якнайшвидше працевлаштувати біженців і зняти їх із соціальної допомоги. Останні, нагадаємо, одні з найкращих у Європі: українцям щомісяця платять 520 євро на дорослу та 360 євро на дитину, плюс оплачують житло та комунальні послуги, а це за ринковими цінами ще мінімум 500-600 євро на місяць. Разом середньостатистична українка, яка на початку війни виїхала з двома дітьми до Німеччини, отримує загалом близько 1200 євро на руки та має безкоштовну квартиру, обставити яку теж можна було за рахунок соціальної допомоги.
Маючи такі гроші (а можливо ще й якесь джерело доходу в Україні) для біженців немає жодного сенсу влаштовуватися на роботу, де вони отримуватимуть набагато більше.
Але німецький уряд хоче прикрити лавочку.
"Кожен, хто пройшов інтеграційний курс (з вивчення німецької мови – Ред. ) повинен якнайшвидше отримати досвід роботи та подальшу кваліфікацію", - заявили нещодавно у Міністерстві праці Німеччини.
Там планують запустити турборежим із працевлаштування українців. "Наступ" на біженців будуть вести з двох фронтів. По-перше, місцеві центри працевлаштування наполегливо пропонуватимуть українцям роботу: звірятися з ними з приводу працевлаштування потрібно буде через кожні 4-6 тижнів. По-друге, німецькі чиновники тиснуть на роботодавців. Як заявив міністр праці Гуертус Гейль, його відомство спільно з Федеральним агентством зайнятості вживають заходів з метою прискорення інтеграції українських біженців, зокрема намагаються переконати роботодавців активніше приймати на роботу біженців, навіть якщо вони ще не володіють німецькою досконало.
Але питання у тому, чи хочуть працювати в Німеччині наші біженці.
Як каже голова Всеукраїнської асоціації агентств з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник, таке питання – навіщо працювати? - задають собі багато наших біженців.
"У Німеччині одні з найкращих умов для біженців: є виплати, соціальне житло, безкоштовна медицина. І багато наших біженців, навіть вивчивши мову, не поспішають влаштовуватися на роботу, принаймні офіційну. Натомість шукають неофіційні підробітки, які дозволяють зберегти соціалку". плюс заробляти ще близько тисячі євро як додатковий доход", — каже Воскобойник.
Але Німеччину, де дефіцит кадрів становить близько 2 млн осіб, таке становище явно не влаштовує.
"У найближчі півроку наших біженців спробують максимально зняти з посібників і працевлаштувати, або їм доведеться їхати в інші країни або повертатися додому", - зазначив Воскобойник.
Ще один варіант, який поки що обговорюється на рівні чуток - урізання допомоги тим, хто не працевлаштувався через певний термін.
Розбиралися, як українських біженців намагаються влаштувати на роботу в Німеччині та які варіанти вони знаходять.
Турборіжим з роботою для українців
У Німеччині поставили собі за мету вже найближчим часом вирішити питання з роботою для українських біженців. Як зазначив глава Міністерства праці Губертус Гайль, планується призначити спеціального представника уряду щодо інтеграції біженців на ринок праці. Він займатиметься питаннями працевлаштування для біженців у турборежимі і регулярно звітуватиме про результати уряду. Про це нещодавно повідомило видання Deutsche Welle.
За його даними, з початку війни до Німеччини виїхали близько 1,1 млн. українців, з них більше половини працездатного віку. Але зараз працевлаштовано лише близько 197 тисяч осіб, з них 42 тисячі - на роботах, які не передбачають сплату внесків на соціальне страхування (це тимчасові роботи або робота з мінімальною оплатою).
Водночас, як заявив Гайль, німецька економіка гостро потребує робочої сили. Тому українців намагаються взяти в обіг. Після курсів вивчення німецької мови (які в країні безкоштовні) людям наполегливо пропонуватимуть роботу.
За даними Гяйля, 100 тисяч українців уже завершили навчання на інтеграційних курсах, і найближчим часом ця цифра подвоїться, тож "настав час для наступного етапу", тобто працевлаштування людей.
Питання роботи для українців у Німеччині порушили не випадково. На місцевому ринку праці є величезний дефіцит кадрів. Згідно з звітом Федерального агентства праці, не вистачає близько 2 млн працівників, а дефіцитними за підсумками 2022 стали 200 з 1200 професій, тоді як роком раніше їх було менше 150.
У найбільшому дефіциті водії, слюсарі, фахівці з догляду за дітьми, будівельники, інженери в галузі автомобілебудування, фармацевти та верстатники.
Німеччина вже робить активні кроки, щоб залучити іноземних фахівців, зокрема, спрощує умови для працевлаштування, отримання посвідки на проживання тощо.
Але зрозуміло, що місцева влада не може залишити без уваги такий кадровий резерв, як біженці.
"Існує невідповідність між запитами німецьких роботодавців та пропозицією з боку наших біженців. З України виїхали, переважно, жінки, багато хто з вищою освітою. Не факт, що вони зможуть бути задіяні, наприклад, у машинобудуванні. Тим не менш, є галузі, які з радістю приймуть наших біженців, зокрема, готельний бізнес, логістика (для роботи на складах), сфера обслуговування та догляду та інше Інша справа, що такі пропозиції далеко не завжди збігаються з професіями наших біженців. багатьом не вистачає знання мови (інтеграційні курси забезпечують вивчення до рівня В1), плюс за багатьма спеціальностями потрібно підтверджувати дипломи. Водночас реальність така, що людям доведеться знижувати планку: влаштовуватись на роботу, яку вони можуть потягнути”, - каже Воскобойник.
Ще торік у Німеччині масово перереєстрували наших біженців: замість соціальної служби їх перевели під опіку центрів працевлаштування. Там українці заповнювали анкети, вказуючи свою спеціальність, наявність дипломів тощо. Потім їх на якийсь час дали спокій. Але як тільки люди закінчують навчатися на інтеграційних курсах, джоб-центри знову беруть їх у оборот: починають пропонувати роботу та закликають працевлаштовуватися самостійно. А про результати пошуку роботи куратору із центру працевлаштування треба повідомляти раз на місяць-півтора.
"Я закінчила курси в серпні. Після цього мені вже двічі пропонували роботу в джоб-центрі. На вибір вакансії покоївки в готелі, роботи на збиранні врожаю у фермерському господарстві та різноробочої у тепличному господарстві. Я за фахом лікар, і ці пропозиції, якщо чесно", мене просто шокували, тому я відмовилася.Планую підтягнути мову до рівня С1, підготується на курсах до кваліфікаційного іспиту та підтвердити диплом лікаря.Але мій куратор із джоб-центру каже, що вчити мову я можу і після роботи, тому потрібно активніше що- то шукати, хай навіть не за фахом.Інакше може постати питання про зняття соціальних виплат.Не знаю, скільки мені ще вдасться відбиватися від пропозицій джоб-центру.Мій консультант сказала, що наступні пропозиції від джоб-центру вже доведеться прийняти чи шукати роботу самостійно, інакше залишусь без допомоги та соціального житла", - розповіла нам киянка Іванна, яка зараз мешкає в Гамбурзі.
Німецька влада посилює вимоги щодо працевлаштування наших біженців багато в чому і під тиском громадської думки.
"Німці дуже толерантні. Але все частіше задаються питанням, чому вони працюють, а біженці сидять на посібниках і нічого не роблять. Мені це питання теж не дає спокою. Я щоранку прокидаюся о 6 годині, їду електричкою в передмістя на роботу, де проводжу весь день. А нещодавно зайшла у розпал робочого дня до магазину - там повно українських біженців, які зайшли на шопінг", - каже нам мешканка Лейпцига Тетяна, яка живе та працює в Німеччині понад п'ять років.
На посібниках чи неофіційному підробітку
Але багато українських біженців поки що не налаштовані працювати.
"У мене одне питання: а навіщо працювати? Середня зарплата в Німеччині 2500 євро. З усіма відрахуваннями та податками, орендою квартири залишається близько тисячі євро. Але ти маєш працювати п'ять днів на тиждень, платити податки тощо. Сама Німеччина мотивує соціальників "Навіщо йти ту на роботу, якщо різниця в доходах між працюючою людиною і тим, хто отримує соцвиплати, - 500 євро? Це образливо для працюючої людини. Хтось щодня ходить на роботу, а хтось займається незрозуміло чим", - висловилася українка у ролику в Тікток.
Подібно міркують і деякі інші наші біженці, з якими поспілкувалася "Країна".
"Мені запропонували роботу прибиральницею за 1680 євро. Після податків залишиться 1200. Але при цьому мінус допомога 520 євро та квартира, а це ще мінімум 300 євро, і спробуй її знайди. Що я виграю? Менше 400 євро. І доведеться працювати по 8 годин на день, хоча зараз я можу проводити час на своє задоволення", - каже нам мешканка Полтавської області Юлія, яка зараз живе у Дрездені.
Чимало українських біженців уже й так працюють, але без офіційного працевлаштування. Це дозволяє отримувати зарплату, зберегти допомогу та соціальне житло. Так, полтавець Олег, який ще до війни працював у Польщі на заводі, а після її початку перебрався до Німеччини і отримав там статус тимчасового захисту, влаштувався на роботу до мігранта з України, який давно влаштувався в Лейпцигу і має там власний авто-хаус та СТО.
Олег отримує зарплату 1000 євро на місяць, що набагато менше, ніж пропонується з офіційних вакансій. Але податки не сплачує, плюс є ще 500 євро допомоги та безкоштовна квартира. Разом виходить 1500 чистими плюс житло.
"Мене все влаштовує, але не знаю, як довго ще зможу працювати без оформлення, оскільки консультант із джоб-центру наполегливо пропонує вакансії", - розповів чоловік.
Популярний підробіток для українських біженців — так званий "шрот": пошук вживаної побутової техніки, яку можна перепродати в Україну. Багато хто продовжує працювати на віддаленні на українських роботодавців, але не афішує цього. Зрозуміло, що для такої роботи потрібен час, а якщо влаштуватися офіційно, його не буде, тому люди, як можуть, тягнуть із легальним працевлаштуванням.
Провалюють іспити та скаржаться на дискримінацію
Наші біженці шукають всілякі лазівки, щоб відбитися від наполегливих консультантів із джоб-центрів.
"Один із способів - максимально довго вчитися на інтеграційних курсах, для чого потрібно просто провалювати тести на знання мови, і тебе знову відправляють ще на кілька місяців на курс. Повторити такий фокус можна щонайменше двічі. Ті, хто заїжджав до Німеччини ще до війни, платили за курси по 500 євро, тому експерименти з іспитами влітали в копійчину. Але для українських біженців курси безкоштовні, і багато хто цим користується, щоб вивчати мову якомога довше. А поки ти вчишся, жодних питань по роботі не виникає", - розповідає нам Тетяна з Лейпцигу.
Ще один прийом - відмовлятися від пропонованих вакансій під різними приводами. Наприклад, мешканець київської області Єгор відмовився працювати на машинобудівному заводі в Баварії після першого робочого дня, а консультанту, який запропонував цю вакансію, сказав, що зіткнувся з дискримінацією за національною ознакою. Після чого той уже не ставив жодних запитань і пообіцяв підшукати щось ще.
Деякі українці відмовляються від роботи під приводом того, що в колективі опинилися вихідці з Росії.
Проте незрозуміло, як довго українці зможуть бігати від роботи в Німеччині.
"Тренд, і не тільки в Німеччині, а й у більшості країн ЄС, такий, що наші біженці або повністю інтегруються в суспільство, працевлаштовуються і платять податки, або їх поступово зніматимуть з допомог і виштовхуватимуть за межі держави, що їх притулила. Утриманці нікому не потрібні... І вже в найближчі півроку наші біженці повною мірою це відчують, тому будуть вибирати вже не тим часом, чи влаштуватися на роботу в Німеччині або сидіти на посібнику в 500 євро, а тим часом, чи працювати на 1700-2000 євро в тій Німеччині або повертатися на 200-400 євро в Україну", - підсумував Воскобойник.
Водночас здійснити операцію «працевлаштування всіх українців» для німецької влади технічно буде непросто.
"Для цього потрібно дуже сильно роздмухати штати джоб-центрів. Тому що зараз їхні співробітники займаються працевлаштуванням, якщо час є. Якщо ж почати вести кожного працездатного біженця і відпрацьовувати з ним усі вакансії, це значно більше роботи, ніж зараз. мова біженці знають, як правило, погано, при цьому узгодження нових вакансій у держструктурах (і в джоб-центрах у тому числі) в Німеччині може займати роки, тому не впевнений, що німецька влада так активно працюватиме тих українців, які працюватимуть. не хочуть. Швидше вони можуть піти іншим шляхом - обмежити термін виплати нинішньої допомоги. Після якої їх сильно урізати. Конкретних рішень з цього приводу поки не озвучується, але чутки, що такий варіант може бути застосований періодично виникають", - сказав "Країні один із вихідців з колишнього СРСР, який вже давно живе в Німеччині і працює на держслужбі.
