Підбиваємо підсумки 463-го дня війни в Україні.
Бої у Білгородській області
Сьогодні "Російський добровольчий корпус" та "Легіон Свобода Росії" зробили нову спробу увійти на територію Білгородської області.
Спершу про ситуацію розповіли російські телеграм-канали, які повідомили про бої під Шебекіно та Новою Таволжанкою. Паралельно влада регіону повідомила про сильні нічні обстріли по Шебекіно - прикордонному місту, яке вже кілька днів переживає удари дронами, "Градами" та ствольною артилерією.
Потім свої відеоролики опублікували РДК та ЛСР. Вони заявили про те, що готуються перейти російський кордон (а РДК повідомив, що вже його перейшов, і незабаром виходить "на околиці Шебекіно"). Згодом обидві організації заявили про ведення боїв на російській території.
Однак візуальних підтверджень цьому не було.
А в Росії заявили, що спроби прориву були, але їх відобразили.
Російське міноборони підтвердило, що близько третьої ночі було три атаки в районі Нової Таволжанки та пункту пропуску "Шебекіно" - силами до двох мотопіхотних рот з приданими танками. Всі ці атаки, за даними Москви, відбито, "порушень державного кордону не допущено".
У Кремлі заявили, що Путіну про ситуацію в Шебекіно повідомляють постійно. Але, за словами прес-секретаря Путіна Пєскова, ситуація з обстрілами в області "не може вплинути на хід "спецоперації" РФ в цілому".
Тим часом Шебекіне та прилеглі населені пункти евакуювали. Там як мінімум 12 поранених та постраждалих. Горять житлові будинки та підприємства.
Як уже аналізувала "Країна", цей регіон перетворюється для росіян на постійну точку напруженості. Яка відволікатиме російські військові ресурси. Тому що повністю ігнорувати обстріли прикордонних російських регіонів влада РФ не може - з цього приводу вже піднімається велика інформаційна хвиля.
Втім, яким буде обсяг ресурсів, що відволікаються, - окреме питання. Очевидно, що велику концентрацію сил ЗСУ чи "добровольців" для взяття, наприклад, Білгорода, приховати від російської розвідки, ймовірно, буде складно. І якщо таке угруповання почне створюватися, Росія перекине війська з якихось інших напрямів.
Але це станеться лише в тому випадку, якщо те саме зробить Україна - знявши більш-менш великі сили з одних напрямків і перекинувши їх до кордону з Білгородською областю. І невідомо - чи це входить до стратегічних планів Києва, враховуючи те, що пріоритет у контрнаступі має віддаватися звільненню власних територій і українська влада постійно наголошує, що рейд до РФ - це справа рук "російських партизанів" і Київ до них не має відношення. Також у США регулярно дають зрозуміти, що не схвалюють атаки українських військ на території РФ у межах 1991 року.
Якщо ж атаки на територію Росії матимуть нинішній "тривожний" характер, без концентрації військ для більш масштабних ударів, навряд чи Москва оголюватиме інші ділянки фронту, зосередившись на заходах щодо зміцнення кордону та контрбатарейної боротьби.
Тому поки що найбільш зримий ефект від цих атак - інформаційний.
Причому, ймовірно, спрямований не лише й не так на Росію з метою переносити під Бєлгород свої резерви, як на українське суспільство та міжнародних партнерів. По-перше, їм показують, що Київ "вже настає" (хоча і не там, де від нього багато хто чекає). По-друге, персонально Заходу демонструють, що не треба боятися ескалації з Росією під час замаху на її територію.
Це посилення вкрай важливе для української влади. Нині вона намагається переконати західних партнерів зробити три речі:
- дати нові види зброї - далекобійні ракети та сучасні літаки,
- дозволити застосовувати західні озброєння територією РФ,
- згодом допомогти військовим шляхом відбити Крим, позначений Москвою як одна зі своїх "червоних ліній". Дуже багато сигналів йде із Заходу про те, що в битву за півострів там не хочуть вплутуватися.
Логіка Києва тут, мабуть, така. Якщо РФ не піднімає градус конфлікту при атаках на свої споконвічні території – зокрема, Білгородську область – то навряд чи виправдані побоювання Заходу про ядерну війну у разі спроб відбити Крим.
Втім, ця логіка не завжди працює лінійно. Поки Росія може усунути військові проблеми в інформаційному полі (що можливо у разі обстрілів Шебекіно або проникнення ДРГ у прикордонні області), це одне.
Але якщо втрата Криму загрожуватиме обвалом всієї владної конструкції в РФ, то й варіанти ескалації можуть бути різними.
Новий обстріл Києва та скандал із бомбосховищами
Сьогодні вночі був новий обстріл Києва. За даними України, противник випустив із Брянської області 10 ракет "Іскандер", усі, за заявою українського командування, були збиті.
Уламки впали на міста і призвели до жертв.
Найбільша трагедія - лікарня №3 у Деснянському районі Києва, де загинуло троє людей, серед них - 9-річна дівчинка. За версією їхніх родичів вони загинули, бо не змогли потрапити до притулку, який виявився закритим.
У Києві із цього приводу проводять розслідування. Ситуація тим паче скандальна, що скарги на непрацюючі укриття почалися ще кілька тижнів тому, коли Росія відновила майже щоденні удари по столиці. І влада здійснювала показові "рейди" такими сховищами.
Але за фактом проблема не вирішилася навіть у рамках комунальних установ, де, начебто, все мало бути гаразд. Що зрештою призвело до трагедії.
Наразі керівники міста активно перекладає провину один на одного та заявляє, що цього разу питання укриттів буде вирішено цілком та повністю. Київська міськадміністрація вже оголосила, що тепер притулки будуть відкриті постійно (раніше їх закривали, бо боялися, що там оселяться бездомні).
Зеленський тим часом уже натякнув, що ситуація може призвести до відставки Кличка. "Може бути нокаут", - сказав президент, з яким у мера Києва давній конфлікт із ще довоєнних часів.
Бахмут та догляд "вагнерівців"
Пригожин заявив, що сьогодні, 1 червня, основна частина "вагнерівців" вийшла з Бахмута до тилу. Інші, за його словами, вийдуть до 5 червня. Підтверджень з боку міноборони РФ про цей відхід немає.
Україна ж і раніше казала, що "Вагнер" частково покинув місто.
Ми вже писали, що у зв'язку з відходом ПВК (якщо він насправді відбудеться) на цій ділянці фронту виникає небезпечна для РФ ситуація, тому що потрібно буде заткнути дірку новими підрозділами, що само собою під постійним вогнем ЗСУ робити непросто.
Тому є прогнози, що після виведення "вагнерівців" тут у наступ можуть перейти українські війська.
Поки що від командування ЗСУ йдуть інші сигнали: там заявляють, що українські сили припинили атаки по флангах у Бахмуті.
Сьогодні про це сказав голова Сухопутних військ Сирський, а вчора – заступник міністра Маляр. Пояснюють вони необхідність відновлення боєздатності підрозділів. З боку РФ заявляють, що змогли зміцнити флангову оборону, тому просування ЗСУ і зупинилося.
Заяви України про зупинення наступу можуть бути не виключено елементом військової хитрості.
Але з іншого боку, є питання – чи готове українське командування витрачати свої далеко не безмежні сили та кошти на новий наступ під Бахмутом, який, як визнають усі сторони, не має серйозного військово-стратегічного значення (хоч і має велике інформаційно-символічне значення).. При тому, що й раніше на Заході часто критикували керівництво України за те, що воно прийняло рішення утримувати це місто ціною великих втрат замість того, щоб відступити на заздалегідь підготовлені позиції, а збережені сили використати для наступу на стратегічно важливій ділянці фронту на півдні України..
Але в будь-якому випадку багато залежатиме від того, наскільки росіяни зможуть утримати оборону після виходу ПВК. Якщо українські війська побачать проблеми у захисті супротивника, то, безумовно, ними скористаються. Якщо ж зіткнуться з завзятим опором, то можуть ухвалити рішення не витрачати сили на цю далеко не найважливішу на фронті ділянку.
Цікавий матеріал про ситуацію на бахмутському напрямку випустила The Guardian. "Офіцери і солдати, які проводять бойові стрілянини в сільській місцевості Донецької області, не мають ілюзій з приводу завдання, що стоїть перед ними", - йдеться в репортажі.
Командир батальйону Петро Горбатенко заявив виданню, що міноборони РФ - небезпечніший противник ніж ПВК "Вагнер". "Російська регулярна армія - це складна бойова система, а значить, набагато небезпечніший ворог, ніж Вагнер. Вони готуються до атаки. Вони хочуть зловити нашу атаку, а потім контратакувати самі", - заявив він.
Деякі з новобранців першого батальйону прибули прямо після навчання у Великій Британії, але офіцери кажуть, що цього недостатньо, щоб підготувати їх до майбутнього бою.
"Європейські тренування трохи відрізняються. Вони мають досвід, але це боротьба з талібами, а це відрізняється від боротьби з регулярною армією, такою як російські. Тому нашим солдатам доводиться переучуватися тут", - сказав Горбатенко.
Українські військові кажуть, що мають перевагу в невеликих роторних безпілотних апаратах, які використовуються для спостереження або для скидання гранат на малій дальності, але у них немає можливості збивати російські дрони "Орлан" великої дальності, які російські використовують для коригування артилерійського вогню.
"Російські - професійна армія, і вони точно знають, як будувати оборонні лінії. Вони роблять це чудово, - сказав командир батальйону. - Їхня зброя не дуже сучасна, але її величезна кількість, і цього цілком достатньо, щоб продовжувати війну. Єдиний спосіб виграти - бути професійнішими і технічно просунутими".
Кадиров проти Пригожина
Сьогодні у Пригожина був день народження – йому виповнилося 62 роки. А вчора і сьогодні він, вперше з початку своєї активної критики дій російської влади та армії в Україні, зіткнувся з публічним "наїздом".
З жорсткою критикою на нього обрушилися соратники глави Чечні Рамзана Кадирова.
Відеозвернення записали голова парламенту Чечні Магомед Даудов та депутат Держдуми Адам Делімханов.
Безпосереднім приводом стала заява Пригожина про те, що йому невідомо, чим займається на фронті підрозділ Кадирова "Ахмат".
Але обурення соратників Кадирова стосувалося і загалом риторики Пригожина. Вони звинуватили куратора ПВК у розпалюванні панічних настроїв у РФ та інших гріхах.
"У наших бійців теж були проблеми, але це не означає, що воїн має про це кричати. У своїх заявах ти завжди натякаєш, що когось треба розстріляти. За твої слова у Другу світову війну одразу поставили б до стінки. Мені не зрозуміло, чого ти домагаєшся. Не забувай, Женю, завдяки кому в тебе приватна військова компанія, літаки, вертольоти, 50 тисяч бійців... Якщо ти продовжуватимеш у тому ж руслі, то нічого хорошого з цього не вийде", - заявив голова парламенту Чечні Даудов, запропонувавши поговорити "як чоловік із чоловіком".
Слідом за ним і депутат Держдуми від Чечні Адам Делімханов запропонував куратору ПВК "віч-на-віч вирішити будь-яке питання".
"Женя, ти не розумієш, чим займається підрозділ "Ахмат", ти не повинен розуміти. Якщо тобі щось незрозуміло, ти будь-коли можеш зв'язатися, позначити місце і час, ми тобі пояснимо - це раз. По-друге, ти став уже блогером і на весь світ кричиш і кричиш, що у вас тільки проблеми, що немає боєприпасів та іншого… Ми всі знаємо, скільки людей поклали у напрямку Бахмута за 7—8 місяців, ти був керівником (мабуть, йдеться про дуже високі втратах серед "вагнерівців" під час штурму міста - Ред.). Тому вистачить тобі базікати, кричати, кричати. Говори місце, де побачимося, і ми віч-на-віч будь-яке питання вирішимо", - заявив Делімханов.
Пізніше проти Пригожина виступив і командир підрозділу "Ахмат" Апти Алаудінов. Він заявив, що його підрозділ "є одним із найбільш боєздатних на лінії бойового дотику". "Без п'ятдесяти тисяч людей, без літаків, танків, вертольотів тощо як у Пригожина!", - сказав він.
Також Алаудінов додав, що "дуже багато бійців із ПВК "Вагнер" перейшли до спецназу "Ахмат"" і що "ніякого секрету тут немає".
Відповів на ці "пред'явлення" командир ПВК "Вагнер" Дмитро "Вагнер" Уткін. Зазначимо, що це перший у його житті публічний виступ. До цього він волів ніде не світитися.
Уткін висловив готовність поговорити з Даудовим як "чоловік із чоловіком".
"Тим більше, що один одного знаємо ще з 1-ї та 2-ї війни в Чечні", - додав "Вагнер", ймовірно натякаючи на те, що Даудов у 1-ю чеченську війну воював проти Росії і перейшов на бік РФ у початку 2-ї Чеченської.
Раніше Пригожина за його погрози вийти з Бахмута критикував і сам Рамзан Кадиров – нехай і у м'якішій формі. Але нинішній "наїзд", безперечно, не випадковий. І навряд чи Кадиров зі своїми соратниками наважився на нього з власної ініціативи.
Можливо, саме "кадировців" Кремль вирішив використати як "противагу" публічної активності Пригожина, проводячи через них лінію про те, що активність ця нічого доброго для Росії не несе, працює на зростання панічних та поразницьких настроїв у суспільстві і все це час припиняти.
Цікава деталь: учора ввечері Путін спілкувався із одним із сьогоднішніх критиків Пригожина Алаудіновим. Сьогодні це офіційно підтвердив Пєсков. Що, з огляду на те, що відбувається, виглядає дуже знаково.
Також варто зазначити, що міноборони РФ в останніх зведеннях стало згадувати про активні дії підрозділу "Ахмат" під Мар'їнкою, а Алаудінов часто коментує ситуацію на фронті в ефірах федеральних ЗМІ.
Контрнаступ: потрібні винищувачі та гарантії
Повертаючись до питання контрнаступу ЗСУ, українська влада продовжує сигналізувати, що без винищувачів його починати небезпечно.
Володимир Зеленський у Кишиневі сьогодні заявив, що Київ не має сучасних винищувачів, тому перевага в небі у Росії.
"У нас немає сучасних винищувачів, тому перевага у небі у Російської Федерації. До винищувачів треба дожити, і ми зробимо це обов'язково", - сказав Зеленський.
Про те, що без паритету в повітрі контрнаступ може спричинити великі втрати у ЗСУ, писали й багато західних аналітиків, а також українських військових.
При цьому Україна неодноразово заявляла, з одного боку, що готова наступати і тим, що є. Але за фактом контрнаступ із "весняного" перейшов у "літній". А українська влада тим часом практично щодня потребує Заходу літаків.
У той же час, якщо було б прийнято тверде рішення наступати без авіації, то ми, мабуть, почули б інші вимоги - більше танків і боєприпасів, а також далекобійних ракет.
Тобто, не виключено, що Київ, відтягуючи контрнаступ, намагається натиснути на західних партнерів і вибити з них літаки, а також, швидше за все, інші дефіцитні в Україні види озброєння (насамперед - далекобійні ракети). Розуміючи, що партнерів (а особливо США) підганяє час, і до осені треба вже показати своїм елітам та виборцям результат зусиль щодо озброєння Києва.
Ще одна ймовірна умова України для початку контрнаступу - це позитивні рішення на найближчому саміті НАТО. Банкова активно "пробиває" конкретні терміни та параметри військових гарантій Україні, які мають бути озвучені на цьому саміті. Але на Заході дають зрозуміти, що це може статися лише після закінчення війни. Так само, як і вступ до альянсу.
У той самий час зрозуміло, що це закінчення війни у тому розрізі, що хочуть противники РФ - завдання з багатьма невідомими. Україна, можливо, бачить серйозні ризики у проведенні масштабної контрнаступної операції, до якої на цей раз Росія підготовлена. І тому хоче спонукати західних партнерів максимально зменшити ці ризики. Насамперед - за рахунок постачання нових озброєнь.
