Аналізуємо підсумки 1121 дня війни.
Ситуація на фронті
Росіяни зайшли до Новосілки на півдні Донецької області, свідчить карта Deep State. Також вони просунулися на північ, у районі Скудного, де намагаються рухатися у бік траси на Запоріжжі.
Нагадаємо, генерал ВСУ, який нещодавно воює на цьому напрямку, Наєв заявляв про відхід на більш вигідні позиції. За даними українського військового з позивним Мучною, на даний момент основна мета РФ на цій ділянці – Веселе. Судячи з карти, бої йдуть на його південних околицях.
Також російські війська зайшли на правий берег річки Оскол неподалік кордону на півночі Харківської області.
Тривають, за даними російських пабліків, бої на кордоні Сумської та Білгородської областей, де ЗСУ атакують прикордонні російські села.
Заявляється, що українські війська продовжують штурми і зараз бої точаться біля околиць села Демидівка, а також біля Прилісся.
Російські телеграм-канали вважають, що однією з цілей атаки є дамба в Графівці. Водночас Україна офіційно не коментує ці бої.
До обстрілу.
Вночі російські "Шахеди" завдали масованого удару по Кропивницькому. Місто атакувало 21 безпілотник. Судячи з українських офіційних даних, постраждали об'єкти "Укрзалізниці", було зупинено курсування поїздів.
Російські паблики заявляють про удари по промзоні (яка прилягає до залізниці). 11 людей постраждали.
ЗСУ також завдали удару безпілотниками по аеродрому стратегічної авіації в Енгельсі Саратовської області РФ. Приліт об'єктом підтвердила влада регіону. У найближчих населених пунктах вибило вікна, там оголосили режим надзвичайної ситуації та евакуацію (яку пізніше скасували).
Український Генштаб заявив про детонацію боєприпасів на аеродромі. Глава "Центру боротьби з дезінформацією" при РНБО Коваленко заявив, що там зберігалися крилаті ракети Х-101. Інших підтверджень цієї інформації поки що немає.
Навіщо Трампу потрібні українські електростанції
Вчора, як ми вже розповідали, Трамп зателефонував із Зеленським. Український президент погодився з мораторієм на удари по енергетиці (хоча він і наполягає, щоб заборона була на всі удари по інфраструктурі). І з наступного тижня і українці, і росіяни розпочнуть зі Штатами переговори в Саудівській Аравії щодо технічних аспектів цього часткового перемир'я.
Про те, що такі переговори можуть розпочатися у понеділок, підтвердив і Зеленський та помічник Путіна Ушаков. При цьому Зеленський уточнив, що ці переговори пройдуть окремо і разом українська та російська делегації спілкуватися не будуть.
Російську делегацію очолить радник директора ФСБ Сергій Бесіда - одна з ключових постатей російських спецслужб, діяльність яких була тісно пов'язана з Україною.
З 2009 по 2024 роки він очолював 5 службу ФСБ, яка спеціалізується на роботі в країнах колишнього Радянського Союзу.
Медійно Бесіда стала відомою після Євромайдану. У лютому 2014 року він прибув до Києва – за даними російських ЗМІ, для забезпечення безпеки російського посольства. Візит був у день розстрілів на Майдані – 20 лютого. Писали, що Бесіда намагався зустрітися з Януковичем, але не зміг досягти аудієнції.
Нова українська влада, яка повалила Януковича, пізніше надсилала запити до Москви з вимогою пояснити візит Бесіди і підозрюючи, що він курирував постачання в Україну спецзасобів для силовиків. Москва будь-яку причетність до цього відкидала.
Наступного разу Сергій Бесіда з'явився у медійному полі після початку повномасштабної війни. У березні 2022 року російські опозиційні та українські телеграм-канали активно розповсюджували інформацію про його арешт "за надання Кремлю свідомо недостовірних розвідданих про ситуацію в Україні напередодні вторгнення".
Водночас російські паблики, пов'язані із силовиками, це спростовували. А навесні 2022 року Бесіду помітили на церемонії прощання із померлим розвідником Леоновим, що спростувало інформацію про його арешт.
Глава ГУР Кирило Буданов називав Бесіду людиною, яка "завжди приносить проблеми Україні".
"Наразі він займається своєю роботою, на жаль, зовсім не на користь України. Активними операціями на території України", - розповідав Буданов у жовтні 2023 року.
Влітку 2024 року російське опозиційне видання "Важливі історії" повідомило, що Бесіда звільнено з посади начальника 5 служби.
Це фактично підтверджується і сьогоднішньою заявою помічника Путіна Ушакова, який представив Сергія Бесіду як радника директора ФСБ.
До речі, другий керівник делегації Росії на переговорах у Саудівській Аравії – сенатор Георгій Карасін, також відома постать. Довгий час він був заступником глави МЗС РФ.
Повертаючись до розмови Трампа та Зеленського – вчора виплив цікавий аспект цієї розмови. Американський президент запропонував українському передати Штатам українські електростанції - як "гарантію безпеки" від російських обстрілів.
"Президент Трамп також обговорив енергопостачання України та атомні електростанції. Він заявив, що Сполучені Штати могли б значно допомогти в управлінні цими станціями завдяки своєму досвіду у сфері електроенергії та комунальних послуг. Американська власність на ці станції була б кращим захистом цієї інфраструктури та підтримкою українського енергетичного сектору", - йдеться про це.
Судячи з тексту, Трамп говорив про атомні електростанції. Але Зеленський стверджує, що це питання під час розмови не порушувалося.
"Усі АЕС належать народу України. Це державні АЕС, це не приватна власність. Запорізька АЕС також. Якщо американці хочуть забрати ЗАЕС у росіян, інвестувати та модернізувати її – ми можемо про це говорити, але питання власності не обговорювали з Трампом", – заявив президент України.
Проте заявка Вашингтона на управління електростанціями була озвучена публічно (причому неодноразово - про інтерес США до українських АЕС заявив учора і американський міністр енергетики) і вже сама по собі стала фактором переговорів.
Перебивши за масштабом запропонованого навіть "ресурсну" угоду, яка, судячи з коментарів Білого дому, відкладається в довгу скриньку.
Спікер Трампа Керолайн Лівітт, відповідаючи на запитання, що з договором про корисні копалини, відповіла: "Зараз ми зосереджені на довгостроковій мирній угоді". І що США "вийшли за межі лише економічної угоди про мінеральні ресурси" і розглядають у пріоритеті "можливість тривалого припинення вогню".
І ця заява цілком логічна. До того, як завершиться війна, будь-яка угода про доступ до будь-яких українських активів (тим більше, що передбачає багатомільярдні інвестиції) – просто папір сумнівної цінності. Тому що поки що йдуть повномасштабні бойові дії немає гарантій безпечного доступу до цих активів.
Тому такі угоди мають сенс лише у випадку, якщо є чітке розуміння, що війна закінчиться, а також розуміння, за яким кордоном вона закінчиться. І можуть йти вони лише в комплексі з мирною угодою, а не випереджати її.
При цьому, судячи із заяв Вашингтона про електростанції, від ідеї отримати українські активи Трамп не тільки не відмовився, а продовжує її "творчо розвивати".
Причому, за інформацією, що курсує, ідея народилася з української пропозиції американцям взяти в управління Запорізьку АЕС, переконавши Путіна її повернути Києву. Але, як бачимо, у Вашингтоні одразу глянули на запитання ширше і тепер поклали око вже й на інші електростанції, які, на відміну від ЗАЕС, на підконтрольній Україні території. А тому доступ до них отримати буде легше (а щодо ЗАЕС ще незрозуміло – чи зможуть домовитись Трамп із Путіним).
Тобто повторюється історія з рідкісноземельними металами, які Київ спершу хотів використати як "наживку" для Трампа з метою переконати його продовжувати допомогу Україні - а за підсумком у президента США пробудили апетит до всіх українських надр на суму півтрильйона доларів.
Так чи інакше, але очевидно, що інтерес до отримання контролю над українськими активами за підсумками війни у США залишається і, більше того, поширюється на дедалі більшу кількість об'єктів. Судячи з усього, це не викликає великої радості українській владі, в плани якої передача в управління американцям того ж таки "Енергоатомом", навряд чи входить. Вони й самі на ньому дуже непогано заробляють.
І така суперечність ще може викликати чималі проблеми під час опрацювання мирної угоди, якщо до неї, звичайно, справа взагалі дійде. Поки що сторонам належить пройти випробування першою угодою щодо мораторію на удари, переговори за якою розпочнуться наступного тижня. І вже зараз щодо них є різночитання – росіяни кажуть, що погодилися не атакувати лише енергетику, а Україна говорить і про енергетику та іншу інфраструктуру.
Невдалий саміт ЄС
Європейський союз на тлі дипломатичних зусиль Трампа продовжує спроби мобілізуватися та різко посилити підтримку Києва.
Чергова відбулася сьогодні на саміті лідерів ЄС. Але успіху вона не принесла.
По-перше, Угорщина знову заблокувала заяву щодо України, де блок мав намір підтримати "світ через силу" та продовження Києву військових поставок. У результаті цю заяву ухвалили 26 країн, але рішенням Євросоюзу вона без голосу Угорщини не вважається.
По-друге, на саміті так і не ухвалили жодних рішень щодо виділення нової військової допомоги Україні.
При цьому такі плани були. Глава євродипломатії Каллас спершу пропонувала виділити Україні на цій зустрічі 40 мільярдів військової допомоги. Але кілька країн – Франція, Італія, Іспанія, Португалія – виступили проти. Після чого почала обговорюватись сума у п'ять мільярдів. Але її не затвердили, заявляючи за підсумком, що кожна країна повинна допомагати Києву окремо в добровільному порядку (що, втім, і до саміту нікому не заборонялося).
По-третє, Євросоюз відмовився від ідеї конфіскації заморожених активів.
"Відповідно до законодавства ЄС, російські активи повинні залишатися знерухомленими доти, доки Росія не припинить свою агресивну війну проти України і не компенсує їй збитків, завданих цією війною", - сказано у висновках саміту, які були прийняті (на відміну від заяви щодо України).
Проти конфіскації понад 200 млрд євро заморожених російських активів виступало кілька країн Євросоюзу. Вони пояснили свою позицію законодавством ЄС, небезпекою такого прецеденту для європейської конкурентоспроможності на ринку фінансових послуг, необхідністю підтримувати Україну на відсотки від цих коштів, а також тим, що ця сума є "карткою" на мирних переговорах та важелем впливу на Росію.
"Ми починаємо думати про ендшпил в Україні, про мирні переговори, припинення вогню, мирну угоду, яка може бути підписана як через 3 місяці, так і через 3 роки. І люди починають розуміти, що мати ці активи може бути важливіше, ніж конфіскувати їх, не знаючи при цьому, що з ними робити сам", - сказав він.
Це вже не перший такий європейський саміт, де нічого до ладу не можуть вирішити. І основна проблема – це навіть не позиція Угорщини, а внутрішні проблеми країн ЄС, які з багатьох причин не готові різко збільшувати витрати на допомогу Україні (інакше це було б зроблено і без участі брюссельських структур). Та й не тільки на це - а й на озброєння власних армій, що в Європі швидше за все розглядають як пріоритетне завдання.
Крім того, багато хто в Європі зайняв вичікувальну позицію, спостерігаючи, чим закінчаться спроби Трампа посадити Київ і Москву за стіл переговорів. І чи за цим столом буде взагалі місце для Євросоюзу.
Повертаючись до теми переозброєння Європи, про яку останнім часом багато говорять і яку європейці хочуть виділити сотні мільярдів євро.
Основний наголос у фінансуванні проекту робиться на Німеччину, де майбутній канцлер Мерц хоче затвердити план виділення на оборону та інші проекти 500 млрд євро за рахунок збільшення розміру держборгу (Німеччина - єдина велика економіка Західної Європи, в якій рівень держборгу до ВВП відносно невеликий - 63%, в той час як у Британії вже.
Мета всіх цих рухів заявлена цілком чітко – різко збільшити витрати на оборону та виробництво зброї, мінімізувати залежність у військовій сфері від США, збільшити можливості допомагати Україні.
Наскільки реально досягти цих цілей?
Насамперед, треба сказати, що європейська економіка та фінанси зараз знаходяться далеко не у найкращій формі. Головна проблема – неконкурентоспроможність європейських виробників, що наростає вже кілька десятиліть, у порівнянні з іншими країнами.
Основних причин кілька: високі податки, висока вартість праці, забюрократизованість системи відносин держави та бізнесу, висока вартість енергоносіїв та іншої сировини, більшу частину якої доводиться імпортувати.
Результатом став процес деіндустріалізації - масового виведення виробництва до Китаю та інших незахідних країн.
Довгий час усі ці негативні процеси вдавалося згладжувати за рахунок емісії грошової маси, яка дозволяла підтримувати високі соціальні стандарти, незважаючи на падіння конкурентоспроможності.
Однак усьому є межа.
Величезна емісія часів ковіда плюс війна, що почалася в Україні, яка через скорочення поставок дешевих російських нафти і газу різко посилила проблеми високої вартості енергоносіїв, фактично підвели до вичерпання модель, на якій працювала європейська економіка.
Подальше масоване друкування грошей загрожує основам фінансової системи Європи і може розкрутити величезну інфляцію.
І ось у таких умовах ЄС вирішує витратити сотні мільярдів на військові потреби. Причому це подається і як спосіб вирішити європейські економічні проблеми, розкрутивши власне виробництво.
Але насправді вступ Європи до гонки озброєнь не вирішить її проблеми, а різко їх посилить, погрожуючи пустити європейську економіку під укіс. Так само як і великі військові витрати СРСР пустили під укіс радянську економіку.
По-перше, фінансування військових витрат – це, по суті, та сама чиста емісія грошей. Тому що основним покупцем цієї продукції будуть бюджети країн ЄС (для поповнення запасів власної армії та постачання Україні).
Лише невелика частина може пробитися на світовий ринок, де й так дуже жорстка конкуренція. Те, що в значній частині ці витрати планується профінансувати за рахунок нарощування державного боргу Німеччини, означає, що в перспективі і ця країна, як і раніше Франція, Італія та Британія, порине в боргову яму, що може мати в майбутньому вкрай негативні наслідки для фінансової стабільності всього Євросоюзу.
По-друге, значну частину коштів на військові цілі буде витрачено за межами ЄС.
Як нещодавно заявила голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн, 80% усіх грошей на закупівлю зброї європейці витрачають за межами ЄС. Насамперед – у США.
Майже дві третини озброєнь, закуплених у 2020-2024 роках європейськими державами-членами НАТО, надійшли з Америки. Тобто здебільшого величезні кошти на оборону, що виділяються європейцями, йдуть на підтримку не європейської, а американської економіки. Якщо ж спробувати різко перебудуватися і купувати лише європейську зброю (як на цьому наполягає, наприклад, Макрон), то на запуск власного виробництва багатьох зразків можуть піти довгі роки чи навіть десятиліття. І ні про яке швидке переозброєння мови в такому разі не може бути.
Крім того, для виробництва зброї знадобиться збільшення імпорту різних видів сировини, що також не покращить торговельний баланс ЄС.
По-третє, оборонні витрати, безперечно, можна фінансувати не за рахунок нарощування боргів та емісії, а за рахунок скорочення інших статей бюджетних видатків. У тому числі й на соціальні потреби, а також шляхом "заморожування" індексації зарплат.
Однак це означатиме фактичний демонтаж європейської соціальної держави і може призвести до політичної дестабілізації всього ЄС.
У таких умовах Європі об'єктивно буде важко наростити власне оборонне виробництво і досягти "стратегічної незалежності" від США. Власне, це визнають і самі європейці, що показав екстрено скликаний у Лондоні саміт після скандальної суперечки Зеленського з Трампом.
І саме тому європейці, незважаючи на свою запеклу публічну риторику, наполегливо радили Києву домовитися з Трампом та виконати його вимоги. У тому числі і за згодою на припинення вогню, що раніше і українська влада, і провідні європейські країни відкидали.
"Стратегічна незалежність Європи" (у тому числі і у військовій сфері) можлива не раніше, ніж ЄС вирішить свої базові економічні проблеми. Що буде дуже складно.
І не факт, що взагалі вийде. Особливо за умов загроз Трампа запровадити мито на європейські товари. У таких обставинах у Європі вже починає обережно "прокачуватися" ідея, що необхідно відновити відносини з РФ, щоб відновити імпорт дешевих енергоносіїв та повернутися на російський ринок, що Європі допомогло б вирішити її економічні проблеми.
Голоси ці поки що явно не в мейнстрімі, загальний тренд йде у зворотному напрямку - на різке посилення взаємної ворожості між ЄС та Росією. Більше того, Євросоюз розробляє план повного відмови від російських енергоносіїв до 2027 року.
Але з урахуванням величини викликів, які стоять зараз перед Європою, не можна виключати взагалі жодних, навіть найнеймовірніших, з погляду сьогоднішнього дня, розворотів європейського курсу. Втім, для будь-якої нормалізації відносин Росії та ЄС необхідно як мінімум завершити війну в Україні.
Це базова умова старту процесів у цьому напрямі.
