Mustafa Nayyem в доповнення твого поста.
Перестати "шептатись" треба не тільки в Мінську і європейських столицях. Перестати "шептатись" треба тут, в Україні. Ці перешіптування, і ігри, є наслідком покладання великих надій на Захід. По-факту, велика кількість людей так і думає, що цей конфлікт вирішиться між Заходом і Росією. Нам треба тільки чекати.
Але як бачимо, час став працювати не на нас. Він може працювати на нас, тоді коли ми використовуємо його на зміцнення: сильніша економіка, сильніша армія, стрімкіший розвиток. Натомість, коли ми не показуємо цієї динаміки - час працює проти нас. Заходу стає простіше домовитись, ніж брати нас собі на плечі в повній невизначеності.
Ти запитуєш, а яка альтернатива Мінську? Та правда в тому, що і Мінськ не є ніякою альтернативою. Бо конфлікт вирішується тільки тоді, коли одна зі сторін відмовляється або не може конфліктувати.
Насправді, вся ця ситуація розкладається по шкалі, від того що нас знищує до того, що робить сильними. Ми не можемо приймати рішення під дулом пістолета. Це і є капітуляція. Кожний раз приймаючи рішення нам нашкоду, обгрунтовуючи його загрозою вторгнення чи чимось подібне - це спосіб послаблювати себе і в підсумку стати легкою здобиччю.
Росія ламає мінські домовленості. Захід від нас вчергове відмовляється. В цій ситуації у нас тільки один варіант: озвучити для всього світу наші національні інтереси і умови миру, на які ми можемо піти. Парламент має ухвалити директиви на переговори щодо вирішення конфлікту на Сході, з позиції національних інтересів. Це відріже шлях до відступу і перешіптувань.
Зрештою, не можна йти на компроміси під страхом. Ми не робили цього на Майдані, і так перемогли.
Як сказав Черчиль "Якщо країна вибираючи між ганьбою і війною, вибирає ганьбу, вона отримає і ганьбу, і війну".
