Олега Сенцова продовжують готувати до політичної кар‘єри. Тим більше, що митець з нього так собі (я терпляче переглянув обидві стрічки «всесвітньо відомого режисера»; не раджу...). Остання його заява про те, що він став «подарунком» Путіна Зеленському, взагалі віддає завищеними самооцінками. А слова про «останню милю» - банальною невдячністю. Хоча цей пост не про це.
Сенцов-політик претендуватиме на ту нішу, яку нині займає Петро Порошенко з його «Європейською солідарністю». Амбіції Сенцова можуть привести до тих же наслідків, до яких свого часу привели ОУН після того, як колишній в‘язень з ореолом героя Степан Бандера вирішив, що у нього більше підстав бути Вождем, ніж у Андрія Мельника. Взагалі була цікава і повчальна історія, яка нікого нічому не навчила.
А взагалі правильно було би доручити Сенцову очолити Держкіно і показати себе в реальній роботі. Тим більше, що український кінематограф перебуває в такому стані, що погіршити ситуацію чи нашкодити процесу буде дуже важко. А випробування реальною роботою дуже часто дозволяє позбутися ілюзій.
