Політика Уряду: економіка повинна зростати під пильним наглядом держави
Нагадаю, що Верховна Рада України двічі (4 та 18 червня) відхилила Програму дій КМУ. Сьогодні Урядом винахідливо затверджено своєрідний аналог Програми - План пріоритетних дій Уряду на 2020 рік, хоча до кінця року залишилось менш чотирьох місяців.
Декілька слів про зазначений твір політичного мистецтва. Перелік ключових реформ у фіскальній сфері, акцент саме на цей напрямок, вражає загальністю формулювань, відсутністю будь-яких новацій та неконкретністю. Наприклад, крок 232 – законопроект про заходи податкового стимулювання з метою відновлення економічної активності (грудень 2020) та крок 236 – законопроект про удосконалення корпоративного оподаткування (жовтень 2020) не мають будь-яких пояснень що саме вони будуть містити (кого та як будуть підтримувати, як саме будуть реформувати податок на прибуток).
Далі Уряд анонсує «здобутки» у вигляді єдиного рахунку для сплати податків (крок 231) та єдину звітність з єдиного внеску та податку на доходи фізичних осіб (крок 233), хоча це прямий його обов'язок згідно з вимогами чинних Законів 115, 119 та 559. Потім, як невдалий фокусник, КМУ дістає з нафталіну реформу митних органів (кроки 244-249), а також забезпечення умов для створення нового ефективного органу, який буде розслідувати економічні злочини (крок 229). При цьому, урядовці не бажають нести відповідальність за підготовку відповідного законопроекту, вони готові лише «сприяти» створенню нового правоохоронного органу (так зване Бюро економічної безпеки). А якщо такий Закон не з’явиться взагалі (проект 3087-д дуже неякісний) або як проект 1208-2, що рік готувався бізнесом та експертами, буде знову несподівано скасований парламентом? Втрачаємо ще рік - півтора, а податкова міліція та ДФС у вигляді «юридичного зомбі» продовжить існування.
Ідемо далі. В умовах, коли економічні свободи та зростання не є пріоритетом, українських платників податків неминуче очікує епоха вищих податків. Розділ 6.2 під назвою «Ефективна податкова система» розповідає що Уряд намагатиметься:
- підвищити екологічні податки (крок 230). Зрозуміло, що виробники, які є головними забруднювачами, просто включать зростання податку у склад ціни продажу своїх товарів, тобто за все заплатять прості українці;
- провести «нульову декларацію» доходів та статків (крок 227). При чому, головна мета проекту не амністія капіталу та їх повернення в країну, а налагодження з боку держави більш жорсткого контролю доходів та витрат громадян. Платники податків готуйте гаманці!
Не обійшлося без казусів. Крок 152 передбачає у строк до жовтня 2020 року напрацювання законопроекту «Про зовнішню трудову міграцію» щодо допомоги в інвестуванні зароблених за кордоном коштів. Виглядає як невдалий жарт, але держава дійсно готова допомогти гастарбайтеру прилаштувати в Україні його закордонні заробітки.
А ще, Уряд вважає останнє підняття трудових штрафів недостатнім (хоча вони перебувають у діапазоні від 5 до 500 тис грн) - крок 153 планує напрацювання законопроекту про посилення відповідальності за порушення законодавства про працю. Кінцевою метою такої політики стане: Кожна перевірка Держпраці або податкової служби – це банкрутство суб'єкта малого або середнього бізнесу.
На завершення, у розумінні Уряду реформа податкової служби завершена, будь-яких пропозицій у Плані пріоритетних дій Уряду щодо подальшого комплексного реформування або зниження рівня корупції служби відсутні. Водночас завдання (крок 242) щодо застосування нових її дискреційних повноважень в наявності (див. так званий Закон 466 про податковий терор).
Таким чином, нинішня податкова політика держави продовжить важко хворіти. Найбільш економічно невільна держава Європи залишається перед лицем потужної кризи з недружньою, швидко змінюваною та багато в чому репресивною податковою системою, що обслуговується нереформованими контролюючими органами.
