ПІДВИЩЕННЯ МІНІМАЛЬНОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ: ЛАТАННЯ ДІРОК БЮДЖЕТУ ЗАМІСТЬ БОРОТЬБИ З КРИЗОЮ ТА БІДНІСТЮ
Днями керівник Уряду доповів Президенту про попередній графік, за яким підвищуватимуть мінімальну заробітну плату (далі - МЗП) в Україні. Так, з 1 вересня цього року її буде збільшено з 4 723 грн до 5 000 грн, з 1 січня наступного року – до 6 000 грн, а з 1 липня 2021-го – до 6 500 грн. Тобто, за наступні 12 календарних місяців розмір МЗП зросте майже на 38%.
Спочатку, сухі цифри або відповідь на просте запитання: Скільки коштує бізнесу ініціатива зростання розміру МЗП? За останніми даними Держстату у березні 2020 року 3,1% штатних працівників або 232,9 тис осіб отримали мінімальний розмір заробітної плати. Зростання розміру МЗП призведе до зростання фонду оплати праці (мінімального) у 2020-2021 роках (за умови того, що безробіття не зростатиме, як й кількість осіб що отримують мінімальну зарплатню):
у період 01.09.2020-31.12.2020: (5000-4723) * 4 мес. * 232,9 тис = 258,1 млн грн
у період 01.01.2021-31.06.2021: (6000-4723) * 6 мес. * 232,9 тис = 1 784,5 млн грн
у період 01.07.2021-31.12.2020: (6500-4723) * 6 мес. * 232,9 тис = 2 483,2 млн грн
Зростання фонду оплати праці на 4,53 млрд грн, у свою чергу, стане об'єктом нарахування декількох податків та зборів (одразу прошу вибачення за дещо спрощений підхід у розрахунку), а саме:
- податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18% або 0,81 млрд грн
- ЕСВ за ставкою 22% або 1 млрд грн
- військового збору за ставкою 1,5% або 0,07 млрд грн
Таким чином, ініціатива щодо підняття МЗП з 4 723 грн до 6 500 грн призведе до примусового вилучення обігових коштів бізнесу у 2020-2021 роках на суму від 5,53 млрд грн (зростання фонду оплати праці та нарахувань на нього).
Йдемо далі. Економічна теорія, свідчить про наявність в уряду вибору між політикою підвищення мінімальної зарплати та стимулюванням створення робочих місць. Загалом мінімальна зарплата покликана знизити бідність серед тих, хто має роботу. Разом з тим, неадекватне розвитку економіки і продуктивності праці підвищення МЗП може призвести до зростання безробіття, передусім за рахунок скорочення некваліфікованих працівників, і, через це – загострення проблемі бідності. А прогнози зростання національної економіки невтішні – мінус 4,5-8,2% від ВВП у 2020 році та плюс 3,6% у 2021 (за розрахунками МВФ), тобто зростання наступного року не компенсує падіння поточного. Водночас, інфляція зберігається незначною - за підсумками 5 місяців поточного року - плюс 1,8%. При цьому, підняття МЗП практично не вплине на конкурентоспроможність та рівень податкового навантаження для представників великого бізнесу (вони мають незначну кількість персоналу із зарплатами наближеними до розміру МЗП), однак болюче вдарить саме по інтересам малого та середнього бізнесу, де кількість найнятих працівників нерідко становить чверть, а то й третину персоналу.
Виходячи з цього, вдається ймовірним, що 38% підвищення МЗП вдарить особливо болюче по малому та середньому бізнесу, що не зможе в умовах кризи та фактичної зупинки економічної діяльності забезпечити відповідне підвищення заробітної плати. Це, у свою чергу, призведе до:
- підвищення податкового навантаження на малого роботодавця або підприємця;
- необхідності звільнення частини персоналу або їх переведення на часткову зайнятість, в гіршому випадку - перехід на неформальну зайнятість;
- вимушеного переносу підвищення податків на собівартість реалізованої продукції (послуг), що для кінцевого споживача спровокує ріст цін, а для країни - зростання інфляції;
- зниження конкурентоспроможності МСБ як по відношенню до великого бізнесу, так і до альтернативної імпортної продукції;
- збільшення соціальної напруги в країні.
Підсумок. Непрозорий підхід до підняття розміру мінімальної заробітної плати може стати одним з головних економічних "досягнень" влади та призведе до вимивання обігових коштів платників податків на суму від 5,53 млрд грн. В таких умовах 2020-2021 роки можна буде сміливо охарактеризувати як роки "знищення" середнього класу та тиску на малий та середній бізнес. Ця практика є неприйнятною, особливо щодо рішень із широким та неоднозначним економічним і соціальним впливом, які вкрай важко коригувати та переглядати. Нічиї права не можуть бути забезпечені за рахунок порушення прав інших.
