Ми з Оксана Смола обмінялися кількома фразами про ефіри, а я тут згадав, що в "Гудзику" від Ірен Роздобудько є фраза про це, яка тоді мені запала на пам'ять. Зараз висмикнув книгу й дуже швидко знайшов:
"Мене завжди дивувало, що навіть іронічно налаштовані поважні громадяни, які не вважають телевізійників за небожителів, самі рвуться на телеекрани й наступного ж дня після зйомок у якому-небудь ток-шоу гордо поглядають навсебіч: чи впізнають їх перехожі? Я досить добре знаю цей світ, як і те, що згодом все поволі перетворюється на профанацію. Для мене важливим було одне: відверто зізнатися в цьому. Я, наприклад, міг заявити прямо: те, чим займаюся всі ці роки, і є профанацією, достатньо талановитою (цього в мене не віднімеш), але профанацією".
Це дуже близьке до моїх відчуттів. Ми на телеекранах (трохи експерти, більше політики) створюємо ілюзію реальності - та ж сама "профанація". Все частіше обговорюємо не події, а якісь слова, які крім слів нічого в собі не містять: Юля сказала, Яценюк сказав, навіть, докотилися - Ляшко сказав...
Ми з Оксана Смола обмінялися кількома фразами про ефіри, а я тут згадав, що в "Гудзику" від Ірен Роздобудько є фраза про...
Опубликовано Taras Chornovil 20 февраля 2016 г.
